У дисертації представлено результати дослідження процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності.
У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «емоційна стійкість», «тривожність», «самовладання», «самоконтроль».
З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття, в роботі запропоновано його авторське визначення. Емоційна стійкість учнів дитячої музичної школи – це динамічна цілісна властивість, що передбачає здатність до ефективного вирішення емотивних ситуацій у музично-виконавській діяльності, зменшує негативний вплив сильного емоційного напруження, попереджає крайній стрес, сприяє виявленню готовності до дій у ситуації публічного виступу.
Розроблено структуру емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи у єдності мотиваційно-вольового, інформаційно-діяльнісного та емоційно-персонального компонентів.
Доведено, що процес формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності забезпечують групи принципів, що відповідають структурним компонентам досліджуваного феномену: мотиваційно-вольовий компонент (природовідповідності, культуровідповідності); інформаційно-діяльнісний компонент (науковості, проблемності, самостійності, цілісного сприйняття музичного твору, діалогізації, креативності); емоційно-персональний компонент (психологічної комфортності, гуманізації, довіри суб’єкту навчання).
Визначено педагогічні умови, які покликані сприяти ефективному процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності: впровадження у навчально-виховний процес музичної школи інтенсивної концертної практики; використання герменевтичного підходу в роботі з музичними творами; застосування корекційно-розвивальних програм у роботі з учнями.
У процесі реалізації означених педагогічних умов було використано: методи та техніки психолого-педагогічного впливу (техніки оволодіння оптимальним концертним станом (аутогенне занурення, самонавіювання); методи художньої творчості (асоціацій, емпатії, вербалізації); нетрадиційні методи («підмайстра», діалогічні); методи на розвиток адекватної самооцінки (самоаналіз якостей, як музиканта-виконавця; самоаналіз виступів, причин успіху та неуспіху у виконавській діяльності); методи на розвиток позитивної мотивації (вибору цілей, знаходження причин невдалих виступів, побудова кроків зростання).
Форми: групові корекційно-розвивальні заняття, індивідуальні корекційно-розвивальні заняття, вправи, рольові ігри, казкотерапія, завдання на підвищення емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності, тренінги підвищення самооцінки, концертна діяльність, конкурси, фестивалі, виступи на публічних майстер-класах.
Засоби: програма групових корекційно-розвивальних занять, програма індивідуальних корекційно-розвивальних занять.
Розроблено схематичну модель процесу формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності, яка включає: постановку мети дослідження та його завдання (цільовий блок); компоненти емоційної стійкості (мотиваційно-вольовий, інформаційно-діяльнісний, емоційно-персональний) та відповідні їм принципи (змістовний блок); методи та техніки психолого-педагогічного впливу, форми, засоби, спрямовані на підвищення емоційної стійкості учнів, розвиток їхнього уміння на високому рівні здійснювати музично-виконавську діяльність (організаційно-методичний блок); педагогічні умови, на яких базується експериментальна методика формування досліджуваного утворення в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи; очікуваний результат дослідження.
Експериментальне дослідження формування емоційної стійкості учнів дитячої музичної школи в музично-виконавській діяльності здійснювалося в умовах констатуючого та формуючого експериментів. Для проведення констатуючого експерименту методом теоретичного моделювання розроблено критеріальний апарат. Визначено рівні сформованості емоційної стійкості в музично-виконавській діяльності учнів дитячої музичної школи (високий, достатній, середній, низький).
Запровадження формуючого експерименту, кількісна та якісна обробка його результатів дали можливість підтвердити ефективність запропонованої експериментальної методики формування досліджуваного утворення в учнів дитячої музичної школи.
