У дисертації наведено порівняння стану гемодинаміки, вираженості операційного стресу, болю та частоти виникнення післяопераційної нудоти та блювання (ПОНБ) у пацієнтів офтальмохірургічного профілю в залежності від схеми анестезії.
У дослідження включено 136 пацієнтів. У випадковому порядку пацієнти були розділені на контрольну групу (група К), в якій застосовували багатокомпонентну анестезію, n=45 та 3 модифіковані групи: група Б: багатокомпонентна анестезія, доповнена блокадою крило-піднебінної ямки, n=28; група Д: багатокомпонентна анестезія, доповнена дексмедетомідином, n=32; група ДБ: багатокомпонентна анестезія, доповнена блокадою та дексмедетомідином, n=31.
При дослідженні показників операційної стрес-відповіді у групі К було з’ясовано, що глікемія у пацієнтів зростала на всіх етапах дослідження, динаміка показників кількості лейкоцитів та СРП були односпрямованими та демонстрували зниження порівняно з доопераційним рівнем.
Для вивчення болю інтраопераційно нами було використано індекс ANI. Отримані дані свідчать про недостатність знеболення під час перших чотирьох хвилин найбільш травматичного етапу трансплантації. Для характеристики післяопераційного болю використовували числову рейтингову шкалу. Отримані дані свідчать про те, що знеболення було адекватним на трьох з чотирьох етапів дослідження, проте через 6 годин після операції оцінка болю склала 6 ум. од., що не могло бути прийнятним.
ПОНБ в групі К виникало у 15 пацієнтів, що склало 33,3 %.
Досліджуючи динаміку глікемії в групі Б було з’ясовано, що глюкоза помірно зростає, однак не виходить за межі норми. Лейкоцити в групі Б на 6 етапі не показали статистично значимого зростання. Подібна динаміка показників операційної стрес-відповіді може свідчити про стрес-протективний вплив блокади.
Біль під час найбільш травматичного етапу операції жодного разу не вийшов за нижню межу норми.
Післяопераційний біль в групі Б нами було оцінено як статистично значимо нижчий за біль в групі К на всіх етапах дослідження крім етапу 5а. ПОНБ виникало у 4 пацієнтів, що склало 14,3 %.
При оцінці динаміки глікемії було виявлено, що рівень глюкози в групі Д незначно підвищувався на 4 та 5 етапах дослідження, при цьому не виходячи за межі норми. Лейкоцити у пацієнтів групи Д не демонстрували статистично значимого зростання після операції. Аналогічні зміни відбувались при дослідженні СРП. Подібна динаміка показників обох ланок операційної стрес-відповіді може свідчити про стрес-лімітуючий вплив дексмедетомідину під час трансплантації.
Інтраопераційно знеболення у пацієнтів групи Д можна вважати адекватним на протязі всього часу найтравматичнішого етапу. При оцінці вираженості післяопераційного болю було встановлено, що біль у пацієнтів групи Д був статистично значимо нижчим ніж у пацієнтів групи К під час трьох з чотирьох етапів оцінювання.
Частота виникнення ПОНБ у пацієнтів групи дексмедетомідину склала 12,5 %.
При аналізі глікемії у пацієнтів групи ДБ нами було виявлено тенденцію до поступового підвищення показника без наближення до цифр гіперглікемії. Аналізуючи динаміку лейкоцитозу в групі ДБ нами було відмічено, що лейкоцити на етапі 6 в групі ДБ не підвищувались, а навіть демонстрували тенденцію до зниження. СРП в групі ДБ демонстрував стабільне значення. Подібна динаміка вищеописаних показників може свідчити про стрес-лімітуючий вплив модифікованої анестезії при трансплантації.
Досліджуючи знеболення у пацієнтів групи ДБ під час трансплантації рогівки ми дійшли висновку, що знеболення можна вважати адекватним на протязі всього етапу «відкритого неба». Аналізуючи післяопераційний біль, ми зробили висновок про те, що модифікована схема дозволяє більш якісно контролювати біль у пацієнтів після трансплантації.
Частота виникнення ПОНБ у пацієнтів групи ДБ склала 3,2 %.
При порівнянні трьох модифікованих схем анестезії між собою нами були зроблені наступні висновки:
• доповнення багатокомпонентної збалансованої анестезії блокадою крило-піднебінної ямки та/або препаратом дексмедетомідин чинить стрес-лімітуючий вплив на пацієнтів під час трансплантації рогівки;
• застосування блокади крило-піднебінної ямки та/або препарату дексмедетомідин дозволяє якісно контролювати біль інтраопераційно, та в післяопераційному періоді;
• найкращий контроль болю та частоти виникнення ПОНБ вдається отримати при застосуванні блокади крило-піднебінної ямки сумісно з дексмедетомідином.
Наукова новизна матеріалів. Вперше було доведено ефективність та безпеку використання блокади крило-піднебінної ямки та/або дексмедетомідину у периопераційному періоді під час трансплантації рогівки як стрес-лімітуючих факторів.
Практичне значення отриманих результатів. В роботі було запропоновано 3 схеми анестезіологічного забезпечення трансплантації ргівки, що володіють стрес-лімітуючими властивостями
