У дисертації досліджено актуальну проблему формування музично-ритмічної компетентності майбутніх учителів музики і хореографії в процесі фахової підготовки, враховано сучасні гуманістичні тенденції, що детермінують наявність певного комплексу професійно-особистісних якостей у суб’єктів мистецької освіти. Проаналізовано значення формування музично-ритмічної компетентності майбутніх учителів музики і хореографії для здійснення продуктивної діяльності з учнями. У змісті поняття «музично-ритмічна компетентність» враховано міждисциплінарні зв’язки, специфіка виконання музичних творів для учнів шкільного віку, а також досягнення сучасної інформаційної техніки. З огляду на це, сформованість у студентів факультетів мистецтв музично-ритмічної компетентності доцільно розглядати як одну з важливих фахових характеристик сучасного вчителя музики та хореографії. Проведений аналіз змісту та сутності музично-ритмічної компетентності студентів факультетів мистецтв педагогічних університетів здійснений на основі системно-ціннісного, акмеологічного, конструктивного, гедоністичного, креативного підходів.
В основі організації процесу формування музично-ритмічної компетентності майбутніх учителів музики та хореографії лежить структура, яка містить: інформаційно-спрямований, музично-розвивальний та результативно-творчий компоненти. Кожен із цих компонентів включає елементи, які характеризують і розкривають їх сутнісні ознаки. Інформаційно-спрямований компонент характеризується змістом навчального матеріалу, що сприяє: точному відтворенню метро-ритмічних нотних позначень авторського тексту музичного твору, розвитку відчуття студентів мелодико-ритмічних ліній в інтонаційно-фразовому розвитку, рефлексії фахових знань і навчального досвіду студентів. Музично-розвивальний компонент охоплює форми, засоби та методи впливу на емоційний інтелект студентів та дозволяє розкрити сутність процесу розвитку їхньої музикальності, що має багатоаспектний характер і скеровує фахово-технологічне та методичне забезпечення цього процесу. Третій структурний компонент – результативно-творчий, акумулює функціонування всієї структурної моделі формування музично-ритмічної компетентності майбутніх учителів музики та хореографії. Цей важливий компонент сприяє створенню творчого мікроклімату, заохочення студентів до творчого співробітництва під час виконання навчально-творчих завдань з використанням засобів мультимедіа, сучасних комп’ютерних технологій і залученням інноваційних методів і форм творчої роботи з учнями.
Розроблено критерії музично-ритмічної компетентності майбутніх учителів музики та хореографії, а саме: ступінь мотиваційної спрямованості установки на набуття музично-ритмічної компетентності (показники: наявність фахової спрямованості на музично-педагогічну діяльність, здатність оперувати музично-педагогічними знаннями й уміннями під час засвоєння прийомів і методів музично-ритмічного розвитку учнів, ступінь оволодіння інноваційними педагогічними технологіями); міра сформованості перцептивних і виконавських умінь (показники: рівень розвитку ритмічного чуття, наявність уміння оперувати внутрішніми слуховими уявленнями, здатність до диференційованого вибору форм і методів музично-ритмічного розвитку учнів); міра здатності до педагогічної творчості (показники: уміння використовувати виражальні засоби музичного ритму під час створення інтерпретації музичних творів, наявність уміння використовувати можливості засобів мультимедіа та сучасних комп’ютерних технологій, здатність до творчого самовираження у репетиційній діяльності з учнями).
Основними принциповими положеннями музично-ритмічної компетентності визначено: стимуляцію граничної слухової активності майбутнього вчителя на виконання певного руху в процесі музично-хореографічної діяльності, комплексне засвоєння музично-ритмічних навичок та темпо-ритмічної сценічної дії, спонукання до рефлексивного сприйняття мистецьких творів.
Розроблені та впровадженні педагогічні умови формування музично-ритмічної компетентності студентів факультетів мистецтв: підкріплення інтелектуальних операцій музично-ритмічною практикою через завершення внутрішньої діяльності зовнішньою; спрямованість на напрацювання музично-виконавської моторики (загострення почуття акцентів; напрацювання смислової одиниці в ритмічній організації музики); спонукання до поетичного домислювання, експресивно-поетичної "розшифровки" ритму, прагнення до напрацювання стійких навичок виконавської поведінки (метрична точність, ідеамоторика занять); націленість на усвідомлення музичного ритму через емоційно-змістовий матеріал; урізноманітнення (закріплення) різнорідної за складом суми метроритмічних малюнків і фігур у слухацькому досвіді вчителя (поліритмія, поліметр).
