Ван Ц. .. Методика підготовки майбутнього вчителя музики до керівництва інструментальним ансамблем у спеціалізованих музичних закладах

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100548

Здобувач

Спеціальність

  • 014 - Середня освіта (за предметними спеціалізаціями)

20-01-2022

Спеціалізована вчена рада

ДФ 26.053.050

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Анотація

Дисертаційне дослідження присвячене висвітленню методики підготовки майбутнього вчителя музики до керівництва інструментальним ансамблем у спеціалізованих музичних закладах. У дисертації охарактеризовано специфіку підготовки студентів, майбутніх учителів музики, у ВНЗ в історичному ракурсі. Для підготовки студентів вищих навчальних закладів необхідно було врахувати специфіку фахової діяльності артиста й диригента ансамблевого. Колективу. Досвід практичної підготовки таких фахівців знайшов своє відображення у навчальних програмах з дисциплін оркестрового циклу, а також у науково-педагогічній і навчально-методичній літературі. Усталення вітчизняного оркестрово-ансамблевого навчання студентів відбулося впродовж минулого століття, починаючи з 1920-х років, коли реорганізація музичних навчальних закладів сприяла появі нових факультетів й відділень у консерваторіях. У дисертаційному дослідженні особлива увага відводиться питанню готовності студента до керування інструментальним ансамблем, що розглядається у трьох аспектах – психологічному, соціологічному і педагогічному. Також виокремлено такі напрямки майбутньої професійної діяльності: методичний, психолого-педагогічний, музичний, діагностико-прогностичний. Важливою умовою активізації творчого процесу та підтримання піднесеної атмосфери в колективі є добре сплановані та змістовно проведені репетиції, методично правильно дібраний навчальний репертуар, який впливає на формування світогляду виконавців, сприяє розширенню їхнього життєвого досвіду завдяки осмисленню музичних творів, їхній ідейній спрямованості. Окремо висвітлено специфіку діяльності позашкільної освіти, головним напрямком якої є забезпечення процесу інтеграції як цілеспрямованого педагогічного впливу, так і впливу середовища на особистість, а також стимулювання розвитку суб’єктної позиції дитини у цьому процесі, регулювання оптимальних взаємин у системі «особистість – сім’я – школа – суспільство». Крім того, це виховні заклади, де проходить дозвілля дітей залежно від їхніх здібностей та обдарувань, відбувається становлення вмінь, набуття знань, з’являється мотивація до творчої активності.

Файли

Схожі дисертації