Дослідження присвячене вдосконаленню морфологічної діагностики та оптимізації прогностичних критеріїв гастроінтестінальних стромальних пухлин (ГІСП) на базі аналізу їх клінічних, морфологічних та імуногістохімічних характеристик. У власних розділах дисертаційної роботи розкрита ціла низка клініко-морфологічних, гістологічних та імуногістохімічних характеристик гастроінтестінальних стромальних пухлин та їх рецидивів.
Матеріал був представлений 100 випадками вперше виявлених гастроінтестинальних пухлин та 30 випадками рецидивів ГІСП, від пацієнтів, що пройшли лікування іматинібом. Матеріал з вперше виявленими ГІСП поділявся на підгрупи за різними характеристиками: за локалізацією виділяли шлункові (34 пухлини) та не шлункові (66 пухлин), за гістотипом – веретеноклітинні (91 од.), епітеліоїдні (6 од.), змішані (3 од.), за наявністю або відсутністю рецидиву після видалення пухлини в період від 1 до 3 років – ГІСП, що мали рецидиви (37 од.) та ГІСП без рецидивів у зазначений проміжок часу (63 од.). Дослідження було поділено на 2 етапи. На першому етапі вивчалися клініко-морфологічні особливості 100 первинних ГІСП та 30 рецидивів ГІСП. Далі для другого етапу дослідження з широкою панелю імуногістохімічних маркерів із 100 первинних ГІСП було відібрано 36 пухлин ( з них 12 мали рецидив у період до 3 років після видалення пухлини та 24 були представлені первинними ГІСП без рецидивів). З 30 рецидивів ГІСП відібрали 10 одиниць. Критеріями включення до другого етапу дослідження були достатня кількість матеріалу та його належна якість. Імуногістохімічне дослідження проводилося з наступними маркерами: для фенотипування ГІСП використовували CD117, CD34,DOG-1, для диференційної діагностики з лейоміомами та лейоміосаркомами – SMA; для вивчення особливостей ангіогенезу пухлин – СD31, маркер клітинної адгезії –CD44, маркер неоангіогенезу – судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF), для вивчення інвазивних властивостей – MMP-9; для аналізу індексу проліферації – Ki-67, для аналізу пухлинної прогресії – p16ink4A; імунноклітинна інфільтрація аналізувалася за допомогою маркеру T-лімфоцитів (СD3); маркеру Т-кіллерів (CD8); маркеру Т-хелперів (CD4); маркеру NK-клітин (CD56), загального лейкоцитарного маркеру (CD45), макрофагального маркеру (СD68).
Клініко-морфологічні особливості гастроінтестінальних стромальних пухин Гастроінтестінальні стромальні пухлини частіше зустрічалися серед жінок ніж серед чоловіків (65 та 35% відповідно). Найпоширенішою локалізацією була тонка кишка (38%), на другому місці був шлунок (34%). Ці дані в цілому відповідають даним ВООЗ. ГІСП порожньої та клубової кишки мали найбільші розміри, безсимптомний перебіг в 54,5% та анеміє в 30,3%. Саме ця група ГІСП найчастіше виявлялася на етапі органних метастазів. ГІСП стравоходу та ГІСП з локалізацією в двенадцятипалій кишці були найрідшими. На догістологічному етапі ГІСТ дванадцятипалої кишки помилково інтерпретувалися як карциноми головки підшлункової залози. В нашому досліджені ГІСП товстої кишки виявлялися значно частіше ніж це вказано ВООЗ (27% у нас та 5% за даними ВООЗ). Ці пухлини зазвичай мали безсимптомний перебіг та розмір менше або рівний 5 см та були виявлені випадково. Саме в цій групі пухлин найчастіше спостерігалося поєднання ГІСП з іншими пухлинами (33,3% від кількості ГІСП товстокишкової локалізації). 50% досліджених пухлин були виявлені на стадіїї T4, 33% на стадії Т3 та лише 17% на стадії Т2. Ураження регіональних лімфатичних вузлів було вказано лише в 5%, метастази в органи в 13%. В усіх випадках метастазів відмічалися метастази в печінку, а у 3% пацієнтів були відмічені також метастази в очеревину та сальник. Найчастіше метастазували тонкокишкові ГІСП (9 з 13 пацієнтів). З 100 ГІСП, що були досліджені 37 (37%) мали рецидив у період від 1 до 3 років. В цілому шлункові ГІСП, як з низькою так і з високою мітотичною активністю рецидували рідше ніж ГІСП не шлункової локалізації ( 19% та 25% з кількістю мітозів ≤5 /5мм2, 30,8% та 54,8% з кількістю мітозів > 5/5мм2 ), однак ця різниця мала клінічну, але не мала статистичної значущості як групі з низькою, так і в групі з високою мітотичною активністю (Хі-квадрат Пірсона=0,632, p>0,05 та Хі-квадрат Пірсона=0,131, p>0,05 відповідно).
Фенотипічні особливості ГІСП різних гістотипів. Епітеліоїдна гістологічна будова притаманна ГІСП з шлунковою локалізацією, для таких пухлин в нашому досліджені був притаманний наступний імуногісохімічний профіль: DOG-1 (++/+++), CD117 (вогнищева слабка експресія), CD34 (-) та в епітеліоїдних ГІСП з високою мітотичною активністю слабка експресія CD56 в окремих пухлинних клітинах. Для нешлункових ГІСП притаманна веретеноклітинна будова та виразна експресія CD117 та DOG-1, в 68,2% відмічалася також експресія CD34.
