Дисертаційне дослідження було проведено на основі аналізу клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей пацієнтів з вірусом імунодефіциту людини, які мали супутні невротичні розлади, з метою виявлення патогенетичних закономірностей формування девіантних форм поведінки у цієї когорти пацієнтів та розроблення критеріїв їх діагностики, корекції і профілактики. Для чого були використані клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та статистичний методи дослідження.
Дисертаційну роботу було виконано в рамках НДР кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Дніпровського державного медичного університету: «Оптимізація надання психіатричної допомоги та психосоціальної реабілітації хворим на психосоматичні та соматопсихічні розлади відповідно до сучасних умов», шифр роботи IH.04.18, державний реєстраційний номер 0117U005270.
Усього у дослідженні, за умови отримання інформованої згоди, взяло участь 114 пацієнтів з хворобами, зумовленими вірусом імунодефіциту людини, віком від 21 до 62 років, які перебували на лікуванні у Комунальному підприємстві «Дніпропетровський обласний центр соціально значущих хвороб» Дніпровської обласної ради та мали симптоми непсихотичного рівня. Залежно від наявності девіантної поведінки пацієнтів було розділено на дві групи спостереження: першу (основну) групу склали 51 пацієнта (44,7 %) з ознаками девіантної поведінки, другу (порівняння) групу - 63 пацієнта (55,3 %) без ознак девіантної поведінки.
Аналіз розподілу невротичних розладів у всій обстеженій виборці виявив превалювання реакції на тяжкий стрес та порушення адаптації та інших тривожних розладів. Були визначенні психопатологічних та патопсихологічних фактори ризику виникнення девіантної поведінки при невротичних розладах у ВІЛ-інфікованих та була розроблена модель прогнозування виникнення девіантної поведінки, яка була сформована на підставі показників особистісної, рівня депресивних симптомів та загального індексу тяжкості психопатологічної симптоматики. Статистична оцінка рівняння логістичної регресії показала його значущість: χ2=60,25 (p<0,001). Встановлені рані прогностичні критерії ризику виникнення девіантних форм поведінки, що дозволяють удосконалити заходи первинної профілактики поведінкових порушень
Наукова новизна отриманих матеріалів. Уперше на підставі комплексного клініко-анамнестичного, клініко-психопатологічного, психодіагностичного і статистичного досліджень отримано дані про особливості невротичних розладів у ВІЛ-інфікованих з ознаками девіантної поведінки. Вперше було досліджено патогенетичні закономірності формування девіантної поведінки при невротичних розладах у пацієнтів з ВІЛ, сформульовано діагностичні критерії девіантної поведінки у ВІЛ-інфікованих з невротичним розладами та доведено роль соціально-психологічних чинників у її виникненні.
Уперше розроблено логістичну модель прогнозування ймовірності виникнення девіантної поведінки на підставі тяжкості психопатологічної симптоматики, рівнів тривожності і депресії у ВІЛ-інфікованих.
Уперше розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів невротичних порушень, що супроводжувалися девіантною поведінкою у ВІЛ-інфікованих. Уперше cформульовано принципи диференційного лікування невротичних розладів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів залежно від наявності у них девіантних форм поведінки та невротичних розладів.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлено клініко-психопатологічні та соціально-психологічні характеристики хворих на ВІЛ-інфекцію з невротичними психічними порушеннями, які сприяють формуванню психічної дезадаптації та розвитку девіантних форм поведінки серед зазначеної групи пацієнтів. Отримані результати дозволили створити прогностичні критерії формування девіантної поведінки у ВІЛ-інфікованих з невротичними розладами для використання на амбулаторному та догоспітальному етапах психіатричної допомоги, і їх можуть використовувати лікарі-інфекціоністи та лікарі загальної практики.
Обґрунтовано ефективність комплексної психофармакологічної та психотерапевтичної корекції девіантної поведінки при невротичних розладах у рамках лікувально-діагностичних і реабілітаційних заходів при ВІЛ.
Застосування отриманих даних у психіатричній, інфекційній практиці і практиці сімейної медицини приведе до своєчасного виявлення девіантних форм поведінки серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів з невротичними розладами та дозволить підвищити ефективність лікувально-реабілітаційних заходів у зазначеної групи пацієнтів на всіх етапах формування девіантної поведінки.
Ключові слова: ВІЛ, невротичні розлади, девіантна поведінка, депресія, тривога, корекція, профілактика
