У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні й нові експериментальні дані, що стосуються проєктування та реалізації здоров’язберігаючих програм на етапі попередньої базової підготовки юних футболістів.
Мета дослідження – науково-методично обґрунтувати технологію проєктування та реалізації здоров’язберігаючих програм на етапі попередньої базової підготовки юних футболістів із функціональними порушеннями опорно-рухового апарату.
Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес футболістів на етапі попередньої базової підготовки.
Предмет дослідження – технологія проєктування та реалізації здоров’язберігаючих програм на етапі попередньої базової підготовки футболістів із функціональними порушеннями опорно-рухового апарату.
Виконання поставлених у дисертації завдань, що спроєктовані на досягнення її мети, передбачало укладання та використання комплексу методів наукового пошуку, що охоплює: аналіз спеціальної науково-методичної літератури; соціологічні методи; педагогічні методи, як-от педагогічне спостереження; експеримент – констатувальний і формувальний; медико-біологічні методи, серед яких: антропометрія, фотознімання для визначення типу постави залучених до експерименту юних футболістів, візуальний скринінг їхнього біогеометричного профілю постави; кваліметрія; методи математичної статистики.
На основі опрацювання та систематизації даних фахової науково-методичної літератури, осмислення практичного досвіду українських і зарубіжних учених постає беззаперечним, що досягнення в сучасному спорті пов’язані із тривалим у часі та послідовним процесом шліфування майстерності, а відтак – потребою вдосконалення системи його поетапного формування. Таке твердження видається абсолютно справедливим і в контексті відповідних міркувань щодо футболу.
Аналіз спеціальних літературних джерел дає змогу заявити про представленість педагогічних і медико-біологічних засад теорії та методики юнацького спорту в роботах Н.Ж. Булгакова (1978), В.М. Платонова (1980–2019), В.П. Філіна (1980–1987), М.Я. Набатнікова (1982), Л.П. Матвєєва (1998–2005), Л.В. Волкова (2002), де викладено науково обґрунтовані положення концепцій розвитку царини дитячо-юнацького спорту, схарактеризовано результативні засоби, методи й організаційні форми спортивної підготовки дітей і підлітків.
Фахівці, дотичні до футбольної сфери, відзначають вагомість дотримання в ході підготовки юних футболістів низки настанов, а саме: попереджувати небезпечні наслідки інтенсифікації підготовки; практикувати індивідуальний підхід до побудови занять; з огляду на завдання етапу підготовки орієнтуватися на оптимальний календар проведення змагань; для посилення ефективності техніко-тактичної та теоретичної підготовки юних гравців застосовувати на заняттях інформаційно-комунікаційні технології; вводити раціональні схеми формування мікро-, мезо- та макроциклів, які адекватні завданням етапу попередньої базової підготовки.
