Дисертаційна робота виконана на кафедрі професійних хвороб, клінічної імунології і клінічної фармакології Дніпровського державного медичного університету на базі «Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №4 Дніпровської міської ради».
У дисертаційному дослідженні проведено вивчення ниркової функціїї, нутритивного статусу та серцево-судинного ризику у хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень. Дослідження складалось з двох частин: ретроспективного аналізу та одномоментного дослідження. При ретроспективному аналізі було вивчено медичну документацію 64 хворих на артеріальну гіпертензію, 58 хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень та 66 хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. При одномоментному дослідженні проведено обстеження 32 хворих з поєднаним перебігом артеріальної гіпертензії та хронічного обструктивного захворювання легень (основна група), 43 хворих на артеріальну гіпертензію (I група порівняння), та 26 хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (II група порівняння).
На ретроспективному етапі дослідження було виявлено зниження функції нирок у хворих трьох груп.
На етапі одномоментного дослідження хворим визначали нутритивний статус за допомогою біоімпедансметрії, проводили добовий моніторинг артеріального тиску, оцінювали функцію нирок за допомогою лабораторного дослідження крові, сечі, розрахункових методів та ультразвукового дослідження нирок, визначали структурно-функціональний стан серця за допомогою проведення ехокардіографічного дослідження.
Вперше доведено, що при коморбідному перебігу АГ та ХОЗЛ предикторами зниження функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв) є підвищення цистатину С крові, збільшення ІМТ, вмісту загальної жирової тканини, вісцерального жиру, амбулаторного індексу жорсткості артерій та зменшення ОФВ1. В свою чергу, відповідними предикторами для хворих на АГ є збільшення вмісту загальної жирової тканини, амбулаторного індексу жорсткості артерій та зменшення вмісту м’язової тканини. Вперше встановлено, що у хворих на коморбідну патологію АГ та ХОЗЛ має місце обтягуючий вплив ХОЗЛ, який призводить до погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, збільшення жорсткості судинної стінки, підвищення рівню сироваткового цистатину С та погіршення функції нирок з розвитком хронічної хвороби нирок.
Було вивчено особливості розподілу жирової та м’язової тканини за результатами біоімпедансометрії у хворих на АГ та ХОЗЛ та, вплив нутритивного статусу на функцію нирок, перебіг артеріальної гіпертензії та ХОЗЛ.
Вперше були встановлені такі предиктори зниження функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв) у хворих на АГ, ХОЗЛ та з поєднаним перебігом АГ та ХОЗЛ, як окремі показники нутритивного статусу (вміст загальної жирової тканини, м’язової тканини, вісцерального жиру, ІМТ), добового моніторингу артеріального тиску (амбулаторного індексу жорсткості артерій, показника нічного зниження САТ та швидкості підвищення ДАТ) та вентиляційної функції легень (ОФВ1).
З метою покращення діагностики порушень функції нирок хворим з поєднанням АГ, ХОЗЛ та ХОЗЛ рекомендовано включати визначення альбуміну та креатиніну сечі, розраховувати альбумін-креатинінове співвідношення сечі та ШКФ за креатиніном крові. Хворим на АГ рекомендується визначати цистатин С крові в якості раннього маркера порушень нирок, розраховувати ШКФ за цистатином С у зв’язку з більшою інформативністю цього методу для цієї групи хворих.
Хворим на коморбідні АГ та ХОЗЛ, та хворим на АГ і ХОЗЛ доцільно, поряд з антропометричними методами з розрахунком ІМТ, проводити біоімпедансметрію для визначення загального вмісту жирової, м’язової тканини та вісцерального жиру. Хворих на АГ, які мають > 35,9 % жирової тканини та < 26,1% м’язової, необхідно переводити в групу високого ризику розвитку ХХН. При коморбідних АГ та ХОЗЛ кількість жирової тканини > 41,3%, кількість вісцерального жиру > 11% та ІМТ > 30кг/м2 відповідно потребує корекції.
При проведенні ДМАТ хворих на АГ з визначенням амбулаторного індексу жорсткості артерій > 0,36, показників швидкості підвищення ДАТ > 0,27 та нічного зниження САТ > 8,1 та хворих на коморбідні АГ і ХОЗЛ зі значенням амбулаторного індексу жорсткості артерій > 0,43 вважати хворими з високим ризиком розвитку хронічної хвороби нирок.
У хворих з поєднаним перебігом АГ і ХОЗЛ з ОФВ1 < 64 % та у хворих на ХОЗЛ з ОФВ1 < 50 % вважати високим ризик зниження функції нирок.
