Побережець В. Л. Хронічне обструктивне захворювання легень у поєднанні з дисфункцією скелетних м’язів: клініко-функціональні особливості та індивідуалізація лікування

За результатами проведеного обстеження 190 пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) вперше було встановлено поширеність дисфункції скелетних м’язів (ДСМ) на рівні 25,3 %. Вперше виявлено, що перебіг ХОЗЛ у пацієнтів із супутньою ДСМ характеризується збільшенням частоти загострень, інтенсивності симптомів ХОЗЛ, значним зниженням показників функції зовнішнього дихання, погіршенням прогнозу виживаності хворих, зниженням якості життя. Вперше виявлено, що ризик виникнення ДСМ зростає з віком та зниженням індексу маси тіла. Ризик зниження витривалості скелетних м’язів збільшується із зростанням індексу коморбідності Чарлсона, інтенсивності задишки та погіршенням бронхіальної обструкції. Вперше виявлено, що прихильність до використання потрійної інгаляційної фармакотерапії ХОЗЛ зростає із посиленням бронхіальної обструкції та розвитком ДСМ. Вперше встановлено, що виконання персоніфікованої програми легеневої реабілітації розробленої на підставі оцінки важкості ДСМ та перебігу ХОЗЛ в домашніх умовах протягом восьми тижнів, є безпечним та дозволяє достовірно зменшити вираженість симптомів ХОЗЛ. Прихильність хворих на ХОЗЛ до легеневої реабілітації в домашніх умовах є низькою. Відмова від виконання легеневої реабілітації асоційована із інтенсивнішими симптомами захворювання. Передчасне припинення виконання легеневої реабілітації пов’язане гіршими показниками функції зовнішнього дихання, меншою силою та розміром скелетних м’язів.