Дисертацію присвячено комплексному дослідженню типів і функцій метафори у промовах сучасних турецьких політиків. У роботі побудовано й описано метафоричні моделі з відповідними фреймами й слотами з урахуванням характеру корелятивного домену, інтерпретовано значення метафор і виявлено їхні типи, що відбивають ментальні особливості носіїв турецької мови. Під поняттям метафора в роботі розуміється засіб відтворення в мові процесу перенесення знань із однієї поняттєвої сфери в іншу на основі асоціації чи аналогії, який відображає національну культуру й національний менталітет.
Підтверджено, що метафора як один із ключових засобів політичного й ідеологічного впливу стала невід’ємною частиною промов сучасних турецьких політиків, до якої вони вдаються протягом усієї промови: у вступі, в основній та фінальній частинах. Як ефективний інструмент когнітивного відображення дійсності в турецькій мові й у мовній картині світу загалом, метафора використовується політиками з метою привернути увагу аудиторії, у доступній, стислій формі передати складну ідею або інформацію.
Установлено, що ефективним способом для аналізу метафоричних одиниць, виявлених у промовах сучасних турецьких політиків, є методика метафоричного моделювання, яка вперше апробована в українській тюркології. На основі відібраного фактичного матеріалу було побудовано десять метафоричних моделей, які проаналізовано з урахуванням корелятивного й референтного доменів, фреймів і слотів, показників частотності й продуктивності.
Новизною відзначено побудову таких метафоричних моделей: СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це СВІТ РЕЛІГІЇ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це МІФОЛОГІЧНИЙ СВІТ, СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це СВІТ ЕПІЧНИХ ГЕРОЇВ і СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це СВІТ КАЗКОВИХ ГЕРОЇВ, внутрішня структура (фрейми і слоти) яких є повністю унікальною. Метафоричним моделям СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це СВІТ ЕПІЧНИХ ГЕРОЇВ і СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ДІЙСНІСТЬ – це СВІТ КАЗКОВИХ ГЕРОЇВ характерна найменша продуктивність (сюжети турецької епічної літератури й казок народів світу стали корелятивними доменами для 12 % метафор) та переважно негативні або іронічні конотації.
У результаті дослідження визначено 6 типів соціальних метафор у промовах сучасних турецьких політиків: антропоморфна, морбіальна, театральна, спортивна, транспортна та побутова метафори.
Установлено, що турецькі політики часто осмислюють навколишню дійсність через категорії здоров’я та хвороб, оскільки 45,6 % метафоричних одиниць ґрунтуються на порівняннях явищ і процесів навколишнього світу та політичних реалій із анатомічними, фізіологічними та психологічними якостями людини.
Театральні метафори мають здебільшого негативні, іронічні й рідше нейтральні конотації у промовах сучасних турецьких політиків, символізуючи нещирість, байдужість, підступність.
Метафори, засновані на асоціаціях суспільно-політичних явищ і процесів з об’єктами й предметами побутової сфери, відображають як позитивну, так і негативну оцінну модальність, оскільки є засобами вираження впливовості, відновлення, душевного болю, а також внутрішньополітичних чвар, занепаду тощо.
Найменш продуктивними у промовах сучасних турецьких політиків виявилися метафоричні одиниці, корелятом для яких послугувала сфера транспорту. Транспортні метафори мають переважно нейтральні й подекуди негативні конотації, позначаючи, як правило, занепад або рух уперед.
Доведено, що в сучасному турецькому політичному мовленні метафорична концептуалізація жінки реалізується через численні позитивні образи, оскільки турецькі політики дедалі частіше визнають значущість жінки для суспільства як цілісної системи й рідше вдаються до негативних метафоричних порівнянь.
Аналіз функційного потенціалу метафори у промовах сучасних турецьких політиків довів, що її роль в політичній комунікації не обмежується лише наданням мові виразності й образності. Метафора в політичній промові виконує різні функції, серед яких виокремлено чотири основні функції з їхніми різновидами: когнітивна функція (номінативно-оцінна, моделююча, інструментальна й гіпотетична функції), волюнтативна (евфемістична й популяризаторська функції), маніпулятивна (спонукальна й аргументативна функції), емотивно-експресивна функції.
Теоретичне значення дисертації пов’язане з розширенням основних концептуальних положень з дослідження метафор у політичній комунікації, зокрема в турецькомовних текстах політичних промов. Виявлення особливостей функціювання метафор у промовах турецьких політиків сприятиме доповненню теоретичних засад для систематизації лексико-граматичних засобів, характерних для турецьких політичних текстів. Лінгвокультурологічний аспект одержаних результатів дисертації є суттєвим внеском у науки міждисциплінарного характеру, об’єктом вивчення яких є ментальність, національна й індивідуальна свідомість носіїв певних мов.
