За підсумками ретроспективного дослідження було встановлено, що фармакологічне закриття АП ібупрофеном або парацетамолом істотно не відрізнялось за своєю ефективністю і не забезпечувало кращого результату порівняно з дітьми, в яких застосовували очікувальну тактику.
Встановлено системні концентрації NT-proBNP, які можна використовувати для прогнозування виникнення гзВАП (AUC = 0,93; [95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,86–1,0]; p<0,05). Визначено, що вміст NT-proBNP ≥ 12000 пг/мл у сироватці крові значно недоношених новонароджених з діаметром ВАП > 1,5 мм у віці 2-3 діб характеризувався 100 % чутливістю і 80 % специфічністю щодо прогнозування розвитку гзВАП. Показано, що сироваткові концентрації NT-proBNP у таких новонароджених вірогідно асоціювались з ехокардіографічними маркерами гзВАП й обернено пропорційно залежали від терміну гестації немовлят.
Встановлено, що концентрація NT-proBNP у сироватці крові ≤ 23800 пг/мл на 2-3 добу життя у значно недоношених немовлят з ВАП діаметром > 1,5 мм дозволяла вірогідно прогнозувати закриття ВАП в перші 10 днів після народження у відповідь на специфічне фармакологічне лікування (AUC = 0,81 [95 % ДІ: 0,58–1,03]; р<0,05).
Сироватковий вміст NT-proBNP вірогідно корелював із системними концентраціями СРБ у середньому віці 2 (rS=0,35; p=0,01) та 8 діб (rS=0,36; p=0,01).
Встановлено, що сироватковий вміст NT-proBNP ≥ 17745 пг/мл на 2-3 добу життя у значно недоношених немовлят з ВАП діаметром > 1,5 мм характеризувався 55 % чутливістю і 81 % специфічністю щодо майбутнього формування бронхолегеневої дисплазії (БЛД) або смерті, а концентрація ≥ 3537 пг/мл на 8-9 добу життя – 60 % і 89 % відповідно.
Встановлено, що ефективність і безпека (ризик ниркової недостатності, олігурії, шлунково-кишкових та легеневих кровотеч) лікування ВАП ібупрофеном ректально або парацетамолом внутрішньовенно істотно не відрізнялись. Отримані результати засвідчили, що парацетамол може бути ефективною і безпечною альтернативою ібупрофену у спробі фармакологічного закриття ВАП, особливо якщо є протипоказання до застосування інгібіторів ЦОГ. Зокрема, було показано, що ректальне введення ібупрофену є не менш ефективною альтернативою його внутрішньовенному застосуванню та є прийнятним незалежно від стану і толерантності до ентерального харчування дитини, які можуть унеможливлювати внутрішнє призначення препарату.
За підсумками рандомізованого дослідження було встановлено, що раннє фармакологічне лікування ВАП порівняно з очікувальною тактикою забезпечувало вірогідно частіше і скоріше закриття протоки у недоношених немовлят з терміном гестації < 32 тиж, однак це не супроводжувалось покращенням показників їх виживання і зменшенням тяжкої захворюваності. Лише восьмеро (8 %) дітей у групі очікувальної тактики потребували фармакологічного закриття ВАП згідно з протоколом дослідження. Було виявлено, що у більшості нелікованих дітей ВАП закривалась спонтанно, а частота закриття ВАП на момент виписки достовірно не відрізнялась залежно від тактики надання допомоги (у 83 % немовлят у групі лікування й у 78 % новонароджених у групі очікувальної тактики; р>0,05).
