Дисертацію присвячено вивченню проблеми ініціального ґрунтоутворення в Українських Карпатах. Виокремлено, домінуючі чинниками формування ініціальних органогенних ґрунтів є біотичний та мікрокліматичний, саме сукцесійні зміни рослинниого покриву зумовлюють еволюцію ініціального ґрунту. Для кожної стадії ініціального ґрунтоутворення характерний свій ценозоформуючий вид, так ембріональні утворення представлені в основному накипними лишайниками (лепрарія (Leprariaincana (L.Ach), кладонія жовто-зелена (Cladoniaochrochlora), леканоразаплутана (Lecanoraintricate (Ach.) Ach), умбілікрія циліндрична (Umbilicariaculindrical (L.) Delise); ґрунтоподібні тіла формуються головно під листовими лишайниками (Рarmelia saxatilis). Первинні ґрунти характеизується доміванням у гірсько-лісовій зоні мохів леукобрія сизого (Leucobryum glaucum (Hedw.) Angsts.), а в субальпійській – політріхуму стиснутого (Polytnichum stnictum). З поступовою еволюцією ініціального ґрунту поселяються вищі угрупування, а саме лучне різнотрав’я (тимофіївка лучна (Phleumpretense)), дернових злаків (біловус стиснений (Nardusstricta)), чагарники (чорниця звичайна (Vacciniummyrtillius)), брусниця звичайна (Vacciniumvitis-ideea)), ялівець звичайний (Juniperuscommunis)). Характерною особливістю морфологічної будови ініціальних ґрунтів є незначна потужність ґрунтового профілю, який складається з одного – двох генетичних горизонтів. Потужність горизонту оторф'янілої дернини (Td) коливається в межах 3–21 см залежно від стадії ґрунтоутворення та продуктивності рослинного біоценозу. Торфовий горизонт залягає безпосередньо на виходах щільного пісковику, з збільшенням часу ґрунтоутворення формується перехідний горизонт. Потужність торфового горизонту коливається в межах 5–21 см. Слабомінералізований торфовий горизонт темно-сірого забарвлення з бурим відтінком, органічна речовина слаборозкладена, пронизаний дрібним корінням, кількість якого зменшується у напрямку до породи. Дослідження особливостей морфологічної будови ініціальних ґрунтів (потужністю профілю, можливістю поділу на генетичні горизонти, здатність відділятися від породи) та сукцесій рослинних угрупувань дозволили виділити генетичний ряд ініціальних ґрунтів: ембріональні утворення, ґрунтоподібні тіла, первинні ґрунти, примітивні (молоді) ґрунти. Встановлено, що генеза ініціальних органогенних ґрунтів обумовлена головно локальними чинниками ґрунтоутворення, а саме кліматичним та біотичним. Так ініціальні ґрунти проходять ряд послідовних еволюційних стадій, кожна з яких має свої характерні особливості та є основою для подальшої еволюції. Основними ЕГП, які беруть участь еволюційному розвитку та формуванню ініціальних ґрунтів на різних стадіях розвитку є: декарбонізація ґрунтотворної породи є передумовою для початку ембріонального ґрунтоутворення та формування ембріонального ґрунту; ферсіалітизація – процес накопичення рухомих форм Феруму, обумовлена декарбонізацією, яка притаманний найбільшою мірою для ґрунтоподібного тіла; гумусосіалітизація – перетворення мінеральної маси, під дією нейтральних і слабокислих гумусових речовин, що сприяє частковому виносу основ та формуванню дерново-гумусового (оторфянілого) горизонту; торфоутворення, яке характерне для всіх стадій (за винятком ембріональної) та зумовлене, головно, кліматичними умовами території дослідження. Для всього ряду ініціальних ґрунтів характерна сильно кисла реакція ґрунтового розчину (рНKCl (2,0 – 4,2) рНH2O (2,9 – 5,0), яка зумовлена, в основному, сполуками Алюмінію. На основі результатів досліджень запропоновано доповнення до класифікації ґрунтів України та систематизовано і доповнено відомості про ініціальні ґрунти та ініціальне ґрунтотворення в Українських Карпатах.
