Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим правовій природі пасивних доходів, особливостям їх оподаткування при отриманні фізичними особами, вдосконаленню правового регулювання процедур адміністрування податку на доходи фізичних осіб.
Автором визначені дефініції понять: «дохід», «прибуток», «виручка», «чистий прибуток», «інвестиційний прибуток», «капітал», «активи», «активні доходи», «пасивні доходи».
Доведено, що «дохід» – це вигода, яка має економічний характер, виступає в грошовій або натуральній формі, піддається оцінці, враховується для цілей оподаткування відповідно із затвердженими стандартами та визначається відповідно до норм розділів III та IV Податкового кодексу України.
З’ясовано, що з правової точки зору в основі розмежування понять «активні доходи» та «пасивні доходи» є критерій зусиль платника податків, в зв’язку з чим, виникнення активних доходів пов’язано із безпосередньою постійною діяльністю фізичної особи (платника податків), направленою саме на їх отримання, в той час як для пасивних доходів – ключовим моментом є отримання економічної вигоди від вкладеного капіталу (рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, інтелектуальної власності тощо), що не потребує особистої участі у діяльності щодо отримання такого доходу.
Уточнено поняття та зміст правосуб’єктності фізичної особи, як основної передумови, що визначає її участь у відносинах, пов’язаних із виконанням податкового обов’язку. Податкова правосуб’єктність характеризується наступним: 1) охоплює як потенційно правові можливості фізичних осіб (податкова правоздатність), так і здатність щодо їх безпосереднього здійснення (податкова дієздатність); 2) умови настання податкової правоздатності та дієздатності у часі для фізичних осіб є різними (якщо, податкова правоздатність для фізичних осіб – виникає з моменту народження, то її податкова дієздатність зумовлена досягненням певного віку та наявністю об’єкта оподаткування); 3) є спеціальною в галузі фінансового права та відображає обов’язки та права фізичних осіб за низкою ознак (наприклад: залежно від статусу резидентства, здійснення підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності, отримання пасивного доходу тощо).
Досліджено правовий зміст поняття «інвестиції», оскільки зазначений термін застосовується в податковому законодавстві, що передбачає наявність податкових наслідків здійснених платником податків інвестицій. Виявлено неузгодженість норм податкового законодавства із спеціальним інвестиційним та господарським, зокрема: звуження переліку об’єктів інвестиційної діяльності; підміна понять «інвестиції» та «інвестиційна діяльність»; звуження суб’єктів інвестування до юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності; відсутність закріплення мети інвестування.
На підставі систематизації наукових напрямів щодо визначення інвестицій (з позицій теорії капітальних вкладень; теорії витрат коштів та механізму державного захисту прав інвестора) уточнено, що інвестиції – це вкладення тимчасово вільних грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей інвесторів (юридичних та фізичних осіб) в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення інших вигод чи соціального ефекту.
