Черелюк Н. І. Оптимізація ранньої діагностики неалкогольної жирової хвороби печінки на тлі ожиріння та надлишкової ваги з урахуванням основних філотипів кишкової мікробіоти та маркерів запалення

На тлі стійкої тенденції до збільшення поширеності серед населення надлишкової маси тіла та вісцерального ожиріння відзначається зростання захворюваності на неалкогольну жирову хворобу печінки, яка стає однією з найпоширеніших причин захворювань печінки в усьому світі та в Україні зокрема. Ключовим питанням у веденні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки є своєчасна діагностика фіброзу на ранній стадії, тому що саме стадія фіброзу є найважливішим фактором, який корелює з перебігом захворювання як у зворотний бік, так і в бік прогресування зі збільшенням смертності в даної групи хворих. Тому метою дослідження було оптимізувати ранню діагностику фіброзу у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі ожиріння та надлишкової ваги шляхом вивчення особливостей співвідношення філотипів Firmicutes/Bacteroidetes кишкової мікробіоти, молекулярно-генетичних чинників: мікроРНК-122, мікроРНК-34а, а також прозапальних маркерів: високочутливого С-реактивного протеїну та фактору пухлини-альфа. Дисертаційне дослідження ґрунтується на комплексному обстеженні 140 пацієнтів, серед яких основну групу склали 120 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки та 20 практично здорових добровольців відповідних за віком та статтю. 120 хворих основної групи були розділені на дві підгрупи в залежності від індексу маси тіла. У І підгрупу увійшли 85 хворих із супутнім ожирінням. До ІІ підгрупи було включено 35 хворих та надлишкову вагу. Вперше в українській популяції проведено комплексну оцінку якісного складу кишкової мікробіоти за основними філотипами (Firmicutes, Bacteroidetes, Actinobacteria та інших філотипів з розрахунком співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes) у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі ожиріння та надлишкової ваги; проаналізовано їх кореляційні зв’язки з рівнями мікроРНК-122, мікроРНК-34а, високочутливого С-реактивного протеїну та фактору пухлини-альфа. Вперше проаналізовано взаємозв'язки складу кишкової мікробіоти зі ступенями стеатозу та фіброзу; визначені взаємовідношення основних філотипів кишкової мікробіоти з патогенетичними ланками розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки, зокрема мікроРНК-122, мікроРНК-34а, високочутливим С-реактивним протеїном та фактором пухлини-альфа, а також ліпідними та вуглеводними порушеннями. Вперше досліджено доцільність використання визначених параметрів в якості діагностичних маркерів фіброзу. Розроблено алгоритм визначення груп хворих на неалкогольну жирової хвороби печінки з фіброзом, який включає поетапне обстеження з визначенням антропометричних показників, цитолітичних, метаболічних параметрів, молекулярно-генетичних та біологічних чинників, що дозволяє стратифікувати хворих до групи, що потребує поглибленого обстеження та інтенсивного лікування.