Дисертацію присвячено дослідженню юридичної природи інституту окремого проживання подружжя, правових підстав для його встановлення та припинення, правових наслідків, які наступають у зв’язку із встановленням або припиненням режиму окремого проживання подружжя, дослідженню відповідного зарубіжного та історичного досвіду.
У роботі розроблено концепцію сучасного розуміння інституту відповідальності суб’єктів сімейних правовідносин за невиконання обов’язку щодо надання утримання, виявлення основних теоретичних та прикладних проблем цього сімейно-правового інституту, а також формування наукових висновків та пропозицій стосовно вдосконалення чинного сімейного законодавства у даній галузі дослідження.
У науковій праці проведено аналіз теоретико-правових проблем інституту відповідальності за невиконання обов’язку щодо надання утримання в сімейному праві; з’ясовано поняття та правову природу відповідальності батьків за невиконання обов’язку щодо утримання малолітніх та неповнолітніх дітей, повнолітніх непрацездатних дітей; досліджено порядок стягнення неустойки як спосіб захисту прав дитини на її утримання; з’ясовано порядок притягнення батьків до відповідальності за невиконання обов’язку утримувати дитину, в тому числі до відповідальності немайнового характеру; досліджено порядок притягнення до відповідальності дітей, онуків, подружжя за невиконання обов’язку щодо надання утримання їх непрацездатних батьків, баби, діда, іншого з подружжя, а також розкрито особливості відповідальності інших суб’єктів сімейних правовідносин; запропоновано науково-обґрунтовані пропозиції по вдосконаленню норм сімейного законодавства, якими врегульовано питання відповідальності суб’єктів сімейних правовідносин за невиконання обов’язку щодо надання утримання.
У дисертаційному дослідженні вперше:
1) визначено поняття «обов’язок щодо надання утримання» як особливий вид сімейних відносин, відповідно до якого один із учасників сімейних відносин (боржник) в силу положень сімейного законодавства або договору зобов’язаний надати іншому учасників сімейних відносин (одержувачу) утримання у натуральній або грошовій формі, а одержувач утримання має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, в тому числі в судовому порядку або через застосування виконавчого напису нотаріуса;
2) визначено поняття «відповідальність за невиконання обов’язку щодо надання утримання» як встановлені сімейним законодавством або договором заходи впливу на особу, яка зобов’язана надавати утримання, однак не виконала або неналежно виконала свій обов’язок щодо надання утримання, що виражається у несприятливих для боржника майнових наслідках та/або наслідках немайнового характеру, що виявляються у обмеженні ряду сімейних та інших прав особи;
3) розкрито перелік ознак обов’язку щодо надання утримання, такі як: гнучкість у обранні способу виконання; відсутність взаємності; особистий характер, хоча для утримання онуків, братів, сестер, падчерки, пасинка передбачається передавання обов’язку щодо надання утримання в силу закону як своєрідне правонаступництво; майновий характер; безоплатний характер; тривалий характер; учасниками правовідносин щодо надання утримання є лише особи, які перебувають у відповідному сімейному зв’язку; підстави виникнення обов’язку надання утримання та припинення такого обов’язку визначені в законі або в договорі.
