Дисертаційна робота присвячена зменшенню частоти інтра- та післяопераційних ускладнень операції кесаревого розтину у вагітних з передлежанням плаценти шляхом розробки та впровадження удосконаленої методики оперативного втручання, яке передбачає компресію нижнього сегмента.
Передлежання плаценти - одне з найтяжчих акушерських ускладнень перебігу вагітності та пологів і є однією з основних причин масивних кровотеч. Вчені різних країн світу стурбовані зростанням частоти даної патології, яка нині складає біля 5% в структурі всіх вагітностей і з кожним днем цей показник зростає (2,26,41). Причиною цього є зростання частоти кесаревого розтину в структурі способів розродження в світі. Згідно статистичним даним, передлежання плаценти достовірно частіше супроводжується атонією матки, що при відсутності адекватного лікування може призвести до виконання радикальної операції гістеректомії для збереження життя породіллі (2,8,11,92,106). Видалення матки призводить до інвалідизації жінки, неможливості в подальшому реалізовувати репродуктивну функцію і, як наслідок, до психоємоційних розладів в сімейному житті. Згідно літературним даним, передлежання плаценти достовірно частіше супроводжується летальними наслідками внаслідок масивної крововтрати (8,18,21,124). Серед ускладнень під час операції кесаревого розтину при передлежанні плаценти перше місце займають кровотечі та атонія матки (18,21). У післяопераційному періоді найбільш часто зустрічаються анемії, субінволюція матки, ендометрит, нагноєння післяопераційної рани, гематоми різних локалізацій (18,21,144).
На сьогоднішній день існують різні методики компресійних швів, які застосовуються при передлежанні плаценти, однак внаслідок різних причин не завжди можна досягти бажаного та надійного гемостаза. Таким чином, розробка ефективних органозберігаючих способів операції при передлежанні плаценти є одним з найбільш актуальних питань сучасного акушерства не тільки в Україні, але і в світі (11,144,152). Дана дисертаційна робота присвячена розробці та впровадженню в практику методу профілактики і зупинки масивних акушерських кровотеч під час кесаревого розтину у вагітних з передлежанням плаценти, що передбачає компресію нижнього маткового сегмента (КОНИС).
Для виконання поставленої мети нами комплексно і в динаміці обстежено 152 вагітних, які були поділені на 2 групи: 122 вагітні з передлежанням плаценти основної групи та 30 вагітних контрольної групи з нормальним розташуванням плаценти. Залежно від тактики ведення вагітних, основна група розподілена на 2 підгрупи, де І-ша підгрупа - 62 вагітні, у яких в І-му триместрі вагітності (10-12 тижнів) було встановлено діагноз аномальне розташування хоріону (плаценти). Дана підгрупа велась згідно наказу МОЗ України № 205 від 24.03.2014 року. У свою чергу ІІ-га підгрупа - 60 вагітних жінок, у яких встановлено діагноз аномального розташування хоріону з І триместра (10-12 тижнів), які велись згідно запропонованої нами тактики, яка передбачає за згодою вагітної амбулаторне спостереження до 35 тижнів вагітності та розродження в терміні 36 тижнів – 36 тижнів + 6 днів з попередньою профілактикою РДС плода за 48 годин до операції кесаревого розтину з застосуванням методу компресії нижнього маткового сегменту (КОНИС).
Вік вагітних основної і контрольної груп коливався від 20-42 років. За нашими даними, найчастіше у 37 (72,8%) вагітних при локалізації плаценти по передній стінці матки мала місце повна міграція плаценти, тоді як неповна - у 27 (64,3%) жінок з локалізацією плаценти по задній стінці. Відсутність міграції при повному і неповному передлежанні найчастіше мало місце при розташуванні плаценти по задній стінці (57,2% та 87,5% відповідно).
