Блажченко В. В. Участь системи гідроген сульфіду в механізмах розвитку ренальної дисфункції за експериментального ожиріння

Поглиблені наукові уявлення про участь системи H2S в механізмах ренальної дисфункції за умов аліментарного ожиріння. Встановлено, що тривале застосування висококалорійної високожирової дієти ініціює в нирках формування дефіциту H2S; зниження H2S-продукуючої активності ензимів транссульфування (цистатіонін-гамма-ліази, цистатіонін-бета-синтази); пригнічення активності цистеїнамінотрансферази / 3-меркаптопіруватсульфуртрансферази, та тіосульфатзалежного шляху обміну H2S. Проведена комплексна оцінка впливу метаболічних коректорів (кофакторів та метаболітів обміну сірковмісних амінокислот) – цинк сульфату, ліпоєвої кислоти, натрій тіосульфату та таурину на обмін H2S та асоційовані з ним процеси в нирках щурів за умов дієт-індукованого ожиріння (ДІО). Засвідчено, що усі метаболічні коректори зменшують розлади обміну H2S в нирках щурів з ДІО, при цьому цинк сульфат та ліпоєва кислота більш ефективно коригують активність ензимів транссульфування та тіоредоксинредуктази, підвищують ниркову експресію генів CSE, CBS, натрій тіосульфат більш ефективно підвищує активність тіосульфат(тіол)сульфуртрансферази та сульфітоксидази, а таурин справляє помірний вплив на продукцію H2S. За результатами оцінки біохімічних маркерів запалення та фіброгенезу (IGF-1, TNF-альфа), морфологічного стану нирок та функціональних маркерів ренальної дисфункції показано, що за умов ДІО серед модуляторів обміну Н2S найбільш виразний нефропротекторний ефект забезпечували цинк сульфат та ліпоєва кислота, у той час як натрій тіосульфат і таурин справляли помірний ефект. Експериментально обґрунтовані нові шляхи підвищення адаптивних резервів нирок за умов ДІО на основі модуляції транссульфуразних та тіосульфатсульфуртрансферазних шляхів обміну Н2S.