Хуссейн М. М. Профілактика та лікування ускладнень шийного анастомозу при езофагопластиці

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0823U100015

Здобувач

Спеціальність

  • 222 - Медицина

09-01-2023

Спеціалізована вчена рада

ДФ 05.600.062

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Анотація

Дисертаційна робота присвячена вирішенню завдання покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів з неспроможністю та стриктурами шийного анастомозу у хворих зі стенозуючими захворюваннями стравоходу шляхом раннього виявлення, прогнозування ускладнень та розробки комплексної програми лікування. В роботі досліджено результати хірургічного лікування 116 хворих на стриктури стравоходу. Серед причин проведення езофагопластик були: післяопікові стриктури – у 45 хворих, пептичні стриктури (внаслідок рефлюкс-езофагіта) – у 10, післяопераційні – у 17 та пухлинні захворювання стравоходу – у 44 хворих. Розроблений спосіб формування апаратного циркулярного степлерного шийного езофаго-органного анастомозу (патент України на корисну модель № 132523 від 25.02.2019), який призначений для його використання в ділянці шиї під час проведення езофагопластики шлунковою трубкою або сегментом ободової кишки, дозволив мінімізувати післяопераційні ускладнення. Розроблено алгоритм лікування, який представляє собою три складові, що враховують фактори ризику виникнення ускладнень шийного анастомозу при езофагопластиці. Розроблено комплексну програму оперативного лікування, що складається з трьох етапів. На першому етапі проводили передопераційну підготовку з корекцією усіх видів обміну та застосовували розроблений спосіб профілактики ішемічних ускладнень трансплантатів для езофагопластики (патент України на корисну модель № 141214 від 25.03.2020). На другому етапі інтраопераційно використовували удосконалені особливості мобілізації при створенні шлункової трубки та товстокишкового трансплантата та розроблений апаратний спосіб формування шийного езофаго-органного анастомозу. На третьому етапі в післяопераційному періоді продовжували проводити інфузійну терапію згідно розробленого способу профілактики ішемічних ускладнень трансплантатів та при виникненні специфічних ускладнень проводили стентування. Розроблений діагностично-лікувальний алгоритм та комплексна програма оперативного лікування дозволили достовірно знизити рівень неспроможності і стриктур езофаго-органних анастомозів з 36,36 % до 11,48 % (р<0,01), зменшити тривалість госпіталізації з 28,2±1,1 до 21,5±0,5 ліжко-дня (р<0,001), післяопераційного періоду – з 20,5±1,1 до 16,1±0,7 ліжко-дня (р<0,01), знизити рівень післяопераційної летальності з 7,27 % до 3,28 %.

Файли

Схожі дисертації