Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що у світлі нових викликів сучасності та потреб українського суспільства у відбудові житлових кварталів, адміністративних будівель інших об’єктів інфраструктури, які були знищені чи пошкоджені внаслідок воєнних дій, розпочатих російським агресором, сфера будівництва набуде якісно та кілько нових обертів. В процесі будівельної діяльності створюються найрізноманітніші результати інтелектуальної (творчої) діяльності: проектна документація, програмне забезпечення проектування будівництва (окремих його етапів), дизайнерське оформлення інтер’єру, екстер’єру, ландшафтний дизайн, система розумного будинку тощо. Відсутність належного правового регулювання, колізії між правовими нормами, а відтак, зумовлена ними неоднакова судова практика у вирішенні спорів щодо захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності у сфері будівництва, безпосередньо вказують на необхідність пошуку шляхів вирішення існуючих проблем та актуальність обраної теми.
Авторка пропонує розмежовувати загальносоціальні та галузеві межі реалізації права на свободу творчості, дає визначення цих понять. Авторка також розмежовує поняття «результати інтелектуальної діяльності у сфері будівництва», «об’єкти інтелектуальної власності у сфері будівництва», окреслює співвідношення понять «об’єкт будівництва» та «об’єкт архітектури». Окрім цього, авторка доводить необхідність наскрізного застосування в Законі України «Про архітектурну діяльність» уніфікованого поняття «твір архітектури» в контексті правового регулювання авторських прав.
Дисертантка аргументовує, що припинення дії кваліфікаційного сертифікату є підставою для обмеження в реалізації спеціальних прав (права на внесення змін до проекту, права на участь в його подальшій реалізації та ін.). У той же час, припинення дії кваліфікаційного сертифікату не позбавляє архітектора (інженера) його класичних особистих немайнових та майнових авторських прав.
Дисертанткою зроблено висновок, що у разі залучення архітектором до створення проектної документації інших фахівців – архітекторів (інженерів), то може виникнути співавторство на створені ними об’єкти авторського права, у разі, якщо залучені особи внесуть власний творчий внесок у створювану проектну документацію. Якщо над розробленням проектної документації працює колектив авторів, з яких не всі мають статус архітекторів, але вони брали участь у створенні архітектурного рішення, такі особи не набуватимуть спеціальних прав, передбачених Законом України «Про архітектурну діяльність», але набуватимуть класичних майнових та особистих немайнових авторських прав як співавтори твору архітектури.
У роботі авторкою встановлено необхідність законодавчого закріплення визначення комерційного використання твору, а відтак – доповнення ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідною нормою.
Також авторка пропонує механізм співвідношення прав власника об’єкта архітектури та прав автора твору архітектури, який втілений в такому об’єкті у разі вирішення питання щодо внесення змін до такого об’єкту, його реконструкції чи реставрації.
Авторка обґрунтовує необхідність внесення змін до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», зважаючи на той факт, що група проектантів може складатись не лише із осіб, які мають статус архітектора чи інженера із відповідним кваліфікаційним сертифікатом, для забезпечення можливості цих осіб набути на рівні із архітектором авторських прав.
Дисертантка доводить, що правова охорона екстер’єру та інтер’єру об’єкту будівництва може здійснюватись в рамках таких інститутів інтелектуальної власності, як: авторське право (як охорона твору архітектури: самого об’єкту чи проектної документації); патентне право (як корисної моделі, промислового зразка); засоби індивідуалізації учасників господарських відносин (як торговельної марки).
Авторка встановила на основі аналізу чинного законодавства, наукових та доктринальних підходів, що правовий режим проектної документації як твору архітектури поширюється на креслення, малюнки, схеми, ескізи у разі, якщо вони відповідають вимогам, встановленим державними будівельними нормами і правилами та створені відповідним суб’єктом (під його керівництвом) – архітектором (інженером, що має кваліфікаційний сертифікат). В іншому разі – вони підлягають авторсько-правовій охороні як твори образотворчого мистецтва: «малюнки, креслення і схеми, що стосуються архітектури», а відтак – їх створення не може бути підставою для виникнення у автора додаткових прав, передбачених Законом України «Про архітектурну діяльність».
