Дослідження за темою дисертації виконувались протягом 2018 – 2022 років згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Інформаційною основою дисертаційного дослідження стали матеріали Міністерства розвитку громад та територій України, Державної служби статистики України, нормативно-правові документи, зокрема, Конституція України, закони України, аналітичні та статистичні матеріали центральних органів державної влади, органів місцевої влади і місцевого самоврядування, наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених, зібрані особисто автором під час камерального та експедиційного етапів, а також тези доповідей та наукові публікації у фахових виданнях.
Метою дисертаційної роботи є суспільно-географічний аналіз потенціалу розвитку територіальних громад Чернівецької області та розробка пріоритетних напрямів підвищення їх спроможності.
Розкрито сутність поняття “громада” та “територіальна громада”, виділено три етапи підходів щодо трактування поняття “територіальна громада” вітчизняними вченими: дохартійний, післяхартійний та післяреволюційний. Встановлено, що територіальна громада, розглядаючись як базова ланка адміністративно-територіального устрою, потрапляє в широке коло суспільно-географічних досліджень, ключовою проблематикою в такому контексті є важливість формування самодостатніх, спроможних громад. Визначено моделі місцевого самоврядування та охарактеризовано їх запровадження на прикладі зарубіжних країн.
Сформульовано методику суспільно-географічного дослідження територіальних громад, як адміністративно-територіальних одиниць базового рівня. Запропоновано виділення трьох дослідницьких етапів: теоретико-методологічного, аналітико-синтетичного та конструктивного. Проаналізовано чинники потенціалу розвитку територіальних громад Чернівецької області, зокрема, охарактеризовано природно-ресурсний потенціал території Чернівецької області та географічне і сусідське положення територіальних громад регіону; здійснено аналіз історико-географічних особливостей розвитку адміністративно-територіального устрою сучасної території Чернівецької області, а також аналіз методики та підходів виділення адміністративно-територіальних одиниць базового та субрегіонального рівнів під час проведення реформи децентралізації; визначено вплив реформи децентралізації на фінансову спроможність територіальних громад, що призвело до зростання доходів добровільно об’єднаних громад регіону.
Визначено ранги та простежено диспропорційність у розвитку громад Чернівецької області за такими ключовими показниками демографічного розвитку: кількість населення територіальної громади, зміна кількості населення впродовж 2001-2021 років, частка населення молодше працездатного віку, частка населення працездатного віку, частка населення старше працездатного віку; фінансового розвитку: доходи загального фонду, індекс податкоспроможності, дотаційність, частка витрат на оплату праці загально державних функцій (місцеве самоврядування) від дохідної частини бюджету загального фонду, надходження єдиного податку, плата за землю, видатки на житлово-комунальне господарство, капітальні видатки, видатки на культуру, фізкультуру та спорт; територіально-інфраструктурного розвитку (кількісна характеристика): площа територіальної громади, кількість освітніх закладів (сума дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів), закладів первинної медичної допомоги, культурних закладів (будинки культури, бібліотеки, музеї та мистецькі школи).
Здійснено групування територіальних громад за рівнем демографічного, фінансового та територіально-інфраструктурного розвитку. Виявлено, що найкращою демографічною ситуацією характеризуються територіальні громади заходу та півдня Чернівецької області, натомість, закономірно найгірша ситуація притаманна для східних та північних громад області. З’ясовано, що фінансова спроможність переважної більшості територіальних громад Чернівецької області на вкрай низькому, та, навіть, критичному рівнях, зокрема, найнижчим рівнем фінансового розвитку характеризуються невеликі сільські територіальні громади, у яких відсутні можливості для формування власного бюджету розвитку, натомість, найбільш фінансового спроможними є міські громади. Кількісне вираження соціально-інфраструктурного розвитку закономірно характеризується найвищим рівнем у найбільших за розмірами та площею громад регіону, і, навпаки, найнижчим – у найменших територіальних громад. Виділено 6 груп територіальних громад за загальним рівнем розвитку: високого, перспективного, недостатнього, низького, вкрай низького та критичного рівнів.
