Дисертація є першим на теренах України системним дослідженням господарсько-правового регулювання договірних відносин у сфері електронної комерції, що дає цілісне уявлення про особливості укладення, виконання, зміни та розірвання господарського договору з використанням мереж електрозв’язку, специфіку застосування сучасних методів автентифікації та верифікації даних в інформаційних мережах та оцінку правомірності використання новітніх інструментів договірного права (зокрема, смарт-контрактів) у сфері електронної комерції.
Автором розроблено концепцію, відповідно до якої базовими передумовами безпечного укладення господарського договору у сфері електронної комерції є проведення попередньої ідентифікації та автентифікації сторін і забезпечення цілісності даних, які становлять його зміст, що передбачає можливість використання як спрощеного (бездокументарного), так і документарного способу його укладення.
У межах дослідження вдосконалено перелік кваліфікуючих ознак господарського договору у сфері електронної комерції через уточнення вже виокремлених у науковій літературі ознак та доповнення переліку ознаками, досі не виокремленими, в частині того, що 1) виконання, зміна та розірвання господарського договору у сфері електронної комерції можуть відбуватися і без використання мереж електрозв'язку; 2) його укладення має відбуватися щонайменше дистанційно, а принаймні одна сторона має діяти з метою отримання прибутку.
Уперше в науковій літературі надано доктринальне визначення господарського договору у сфері електронної комерції як заснованого на згоді сторін і зафіксованого дистанційно з використанням мереж електрозв’язку зобов’язального правовідношення між суб’єктами господарювання чи між ними та суб’єктами організаційно-господарських повноважень або негосподарюючими суб’єктами-юридичними особами, змістом якого є їхні взаємні права та обов’язки у сфері господарювання, а метою – отримання прибутку (щонайменше однією стороною).
Дістали подальшого розвитку наукові положення про те, що нормативно-правове регулювання у сфері електронної комерції має базуватися на принципі технологічного нейтралітету, через демонстрацію законодавчих прикладів його обмеження, що відбувається у сфері електронних документів та електронного документообігу (де цілісність та справжність електронних документів можуть бути перевірені та, відповідно, доведені лише через перевірку електронних підписів, що мають відповідний функціонал).
Уперше встановлено склад обов’язкових реквізитів електронних документів, на яких об’єктивується господарський договір, до яких віднесено: 1) назву виду документа («Договір» (для господарського договору у формі єдиного електронного документа) або заголовок до тексту електронного документа, що коротко описує його зміст (для листів із пропозицією, акцептом)); 2) ідентифікаційні дані сторін господарського договору; 3) прізвище/ім’я/по батькові та посади відповідальних осіб (для юридичних осіб); 4) дату документа; 5) реєстраційний індекс (номер) документа; 6) текст; 7) підписи.
Удосконалено наукову позицію, відповідно до якої основними функціями електронного підпису є встановлення підписанта та висловлення його згоди з підписаними даними, через аналіз передбачених законодавством України видів електронних підписів на предмет виконання ними вказаних функцій.
Удосконалено наукове обґрунтування необхідності розширення суб’єктного складу споживача за законодавством України про захист прав споживачів щодо включення не лише фізичних осіб, але й суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), через доведення необхідності таких змін і для сфери електронної комерції.
