У дисертації здійснено комплексне системне дослідження правовідносин, що виникають між платниками податків та органами публічного адміністрування в галузі оподаткування та їх адміністративно-правове регулювання.
Визначено, що публічне адміністрування є оновленою формою державного управління, що характеризується як вольовий, владний, заснований на законі та здійснюваний для організації виконання закону вплив держави в особі її органів та посадових осіб, а часом і в особі інших, недержавних суб’єктів (публічних адміністрацій) на суспільні відносини з метою приведення їх у впорядкований стан, за якого кожний учасник суспільних відносин, врегульованих нормами права, реалізуючи власні права і свободи, не завдає шкоди правам і свободам інших учасників і не створює загрози завдання такої шкоди. Держава через публічне адміністрування також усуває перешкоди на шляху виконання учасниками правовідносин їх юридичних обов’язків та здійснює організаційно-правове забезпечення виконання обов’язків учасниками правовідносин.
Публічне адміністрування є необхідним, об’єктивно-зумовленим видом державно-владної діяльності, оскільки його виконавчо-розпорядчий, правозастосовчий характер забезпечує практичну реалізацію статичних приписів норм права в практиці динаміки конкретних правовідносин. Встановлено, що адміністрування податків є управлінською діяльністю органів державної виконавчої влади, які уповноважені реалізовувати державну політику в галузі оподаткування, що пов’язана з організацією процесу оподаткування, ґрунтується на законі та спрямовується на організацію виконання закону з питань оподаткування. Воно є нормативно регламентованою організаційно-розпорядчою діяльністю спеціально уповноважених органів публічної влади у сфері управління процесами оподаткування з метою забезпечення виконання вимог податкового законодавства учасниками податкових відносин. Стверджується, що адміністрування податків має всі риси публічного адміністрування і є галузевим напрямком публічного адміністрування в сфері оподаткування. Доводиться, що основне призначення адміністрування податків - створити передбачені нормами чинного податкового законодавства умови для належного виконання платниками податкового обов’язку з одночасним поєднанням забезпечення реалізації публічного інтересу із утвердженням і забезпеченням прав і свобод людини.
Визначено, що владні відносини із встановлення, введення та стягнення податків та зборів, а також відносини, що виникають у процесі податкового контролю та притягнення осіб до штрафної (фінансової) відповідальності за здійснення податкового правопорушення, потребують відповідного одностороннього владного нормативно-визначеного впливу із перевагою імперативних елементів. На противагу - відносини із забезпечення виконання платниками податкового обов’язку, через їх переважно публічно-сервісну сутність, враховуючи властиві адмініструванню податків загальні ознаки публічного адміністрування з його людиноорієнтовними і державно-службовими засадами, - мають більший ступінь регулятивної ефективності за умови побудови рівнопартнерських засад у відносинах платників із органами адміністрування податків.
Підтримується позиція, що правовідносини виникають не з приводу суми грошових коштів у вигляді податку або збору, а з приводу тих дій, які мають вчинити обидві сторони правовідношення, щоб податковий обов’язок було виконано належним чином, а суми грошових коштів, які повинні надійти за визначеною чинним законодавством адресою, були отримані бюджетом відповідного рівня.
Обґрунтовано “поведінковий” підхід до розуміння об’єкта податкових правовідносин - встановлення, введення та стягнення, контроль, притягнення до відповідальності - це поведінка “владного” учасника податкових правовідносин; належне виконання податкового обов’язку та можливе оскарження рішень та дій владного учасника - це поведінка “підвладної” сторони податкових правовідносин. Обидві сторони податкових правовідносин рівною мірою є управленими та зобов’язаними один відносно одного, тому що участю в податкових правовідносинах реалізують спільний публічний інтерес і переслідують спільну мету - наповнення державного та місцевих бюджетів відповідними прибутками з метою подальшого фінансування видатків на здійснення соціально-корисної діяльності держави.
Доводиться, що діяльність публічно-адміністративного, виконавчо-розпорядчого характеру органів та посадових осіб податкового адміністрування, яка спрямовується на створення нормативних і організаційних умов для належного виконання платниками дій щодо обчислення і сплати податку - це справляння податків. До її складу не включаються відносини із встановлення податків, їх зміни і скасування - це суверенне право держави реалізується законодавчим органом.
У більшості відносин, що виникають між платниками податків та інших платежів фіскального характеру і відповідними органами адміністрування податків останні реалізують свою компетенцію як органи управління, праоохорони і правозабезпечення...
