Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-процедурного регулювання банківської діяльності в Україні.
Визначено, що на сьогоднішній день адміністративно-процедурне право є підгалуззю адміністративного права України, а під поняттям «адміністративна процедура» розуміється нормативно закріплений порядок розгляду й вирішення адміністративної справи та прийняття адміністративного акта, а у деяких випадках і виконання такого акта. При цьому кваліфікуючими ознаками адміністративної процедури є: 1) правовий характер; 2) регламентація як діяльності суб'єкта публічного управління, так і поведінки приватних осіб; 3) спрямованість на прийняття адміністративного акта суб'єктом публічного адміністрування; 4) застосування для вирішення конкретної адміністративної справи; 5) основним призначенням забезпечення ефективної реалізації прав приватних осіб і унеможливлення їх порушення; 6) прийняття адміністративного акта за результатами адміністративної процедури породжує права й обов'язки для осіб, які знаходяться поза системою публічного управління; 7) як правило, безспірний характер процедури.
Запропоновано авторську дефініцію поняття «адміністративні процедури у банківській сфері» та виділено їх специфічні ознаки: 1) застосовуються у сфері публічного регулювання економіки; 2) вміщують норми, що регламентують як діяльність суб'єкта публічного адміністрування (НБУ, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України,
Антимонопольного комітету України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ін.) так і поведінку приватних осіб-учасників банківських правовідносин; 3) застосовуються для вирішення конкретної адміністративної справи у банківській сфері, за результатами якої приймається адміністративний акт, спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремого учасника таких правовідносин; 4) мають, як правило, неюрисдикційний характер.
Доведено, що НБУ як центральному банку держави властивий спеціальний статус – маючи всі ознаки органу державної виконавчої влади, Національний банк не належить до жодної гілки влади, що обумовлено його головною функцією – забезпеченням стабільності грошової одиниці України. При цьому до основних функцій НБУ належать: 1) банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; 2) погодження статутів банків, ліцензування банківської діяльності, ведення Державного реєстру банків; 3) валютний нагляд; 4) нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та ін.
Встановлено, що Національний банк України як класичний суб’єкт адміністративно-процедурних відносин у банківській сфері має право приймати адміністративні акти за результатами низки адміністративних процедур з його участю, серед яких провідними є контрольно-наглядові, як на стадії створення банків (їх ліцензування), так і в процесі їх функціонування та ліквідації.
У ґенезі адміністративно-процедурного регулювання у банківській сфері виділено 3 етапи: 1) дореволюційний (до 1917 р.), характерною рисою якого було акцентування уваги на побудові банківської системи та процедурах створення та ліквідації банків; 2) радянський (1917-1990), коли банківська система являла собою систему державних установ, в якій Держбанк був органом державного управління та контролю, внаслідок чого особливої потреби у врегулюванні банківських процедур не було, а окремі банківські процедури було врегульовано на підзаконному рівні; 3) сучасний (з 1990 р.), який характеризується активною підзаконною нормотворчістю Національного банку України як центрального банку країни та особливого центрального органу публічного управління, яка зосереджена на формалізації банківської діяльності та розробці адміністративно-процедурних норм щодо створення та ліквідації фінансово-кредитних установ, контролю та нагляду в банківській сфері та ін.
Обґрунтовано, що в контексті адміністративно-процедурного регулювання створення банків в Україні необхідно виділити чотири обов’язкові, а не одну адміністративну процедуру. Такими адміністративними процедурами є: 1) процедура погодження Національним банком України Статуту майбутнього банку; 2) процедура державної реєстрації юридичної особи (майбутнього банку); 3) процедура емісії випуску акцій Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 4) процедура ліцензування банку...
