Метою роботи було вивчити новостворений пегельований антиботик енрофлоксацин, дослідити антимікробну дію і вивчити вплив внутрішньом′язового введення лабораторним тваринам на стан гемопоезу, гемостазу, резистентності, антиоксидантної системи, рівень гепатотоксичності та нефротоксичності, порівняти з традиційним антибіотиком енрофлоксацином та ПЕГ-400, які використовували для його створення.
Для виконання поставлених завдань було проведено дослідження в декілька етапів. На початку експерименту, спільно з вченими НУ «Львівська політехніка» провели пегелювання антибіотика енрофлоксацинушляхом приєднання до кінців поліоксиетиленових гідрофільних закінчень ПЕГ-400 карбоксильних закінчень антибіотика енрофлоксацину. Утворилася біфільна макромолекула, яка здатна у водних розчинах формувати самостабілізовані дисперсії з нанометричними розмірами частинок дисперсної фази. Стабілізація таких частинок у водному середовищі зумовлена утворенням структурномеханічного бар’єру гідратованих поліоксиетиленових ланцюгів навколо ядра, в якому знаходиться антибіотик. Утворена сполука мала добру розчинність у воді та була стабільною. Високоефективна рідинна хроматографія показала, що чистота пегельованого антибіотика енрофлоксацину становить 98–99 %.
На другому етапі досліджено in vitro антимікробну дію пегельованого антибіотика енрофлоксацину та традиційного антибіотика енрофлоксацину. Для вивчення антимікробної дії досліджуваних препаратів визначали мінімальну інгібуючу концентрацію до еталонних музейних штамів (Staphylococcus aureus ATCC 6538Р, Escherichia coli ATCC 11105) та польових (Staphylococcus epidermidis, Enterobacter) мікроорганізмів. Встановлено, що до Escherichia coli ATCC 11105 МІК за дії пегельованого антибіотика енрофлоксацину є удвічі нижчою (0,15 мкг/мл), порівняно з традиційною субстанцією (0,31 мкг/мл). Водночас, для Staphylococcus aureus ATCC 6538Р МІК антибіотика енрофлоксацину як у субстанції, так і у погельованому стані була однаковою (0,31 мкг/мл). Також МІК антибіотика енрофлоксацину у традиційній субстанції та у пегельованій формі до польових штамів грампозитивних (Staphylococcus epidermidis) і грамнегативних (Enterobacter) мікроорганізмів не показало різниці бактерицидної активності.
На третьому етапі було досліджено вплив пегельованого антибіотика енрофлоксацину, традиційного антибіотика енрофлоксацину та ПЕГ-400 на функціональний стан і структуру органів та систем організму тварин. Для цього було створено 4 групи щурів: контрольну і три дослідні. Всім щурам, які були в експерименті, протягом чотирьох діб, щоденно внутрішньом’язово вводили 0,03 мл досліджуваних препаратів. Вміст антибіотика енрофлоксацину у пегельованій і традиційній формі у розчині складав 1,8 % (2,7 мг на 1 кг маси щура). Контрольній групі тварин проводили ін’єкцію 0,03 мл фізіологічного розчину.
