Олійник Ю. М. Механізми ушкодження та регенерації тканини печінки і нирок щурів в умовах хронічного токсичного ураження тетрахлорметаном і етанолом, шляхи корекції

Дослідження виконані на 96 білих нелінійних статевонезрілих щурах-самицях віком з масою тіла 60-80 г. Тварини були поділені на чотири групи: 1 група – інтактні щурі; 2 група – тварини з хронічним токсичним гепатитом, який моделювали шляхом інтрагастрального введення 20% олійного розчину тетрахлорметану в дозі 0,1 мл/100 г маси двічі на тиждень у комбінації з 5% розчином етанолу протягом 8 тижнів; 3 і 4 групи - тварини з хронічним токсичним гепатитом, які протягом 8 тижнів отримували лікування відповідно лізиноприлом (20 мг/кг/добу, інтрагастрально) та референс-препаратом L-аргініном L-глутаматом (35мг/кг/добу, інтрагастрально). Проведені дослідження розширюють існуючі уявлення щодо механізмів ушкодження та регенерації тканин печінки та нирок за дії токсикантів тетрахлорметану та етанолу і на тлі корекції лізиноприлом та референс-препаратом L-аргініном L-глутаматом, а саме показано роль сигнальних систем, асоційованих з цитокінами TGF-β та IGF-Поряд з цим в роботі патогенетично обґрунтовано та морфологічно доведено доцільність використання лізиноприлу з метою корекції пошкоджень печінки та нирок за умов хронічного отруєння тетрахлорметаном та етанолом. Проведені експериментальні дослідження можуть слугувати теоретичним підґрунтям для проведення подальших клінічних досліджень з метою оптимізації патогенетичної терапії хронічних токсичних уражень печінки та нирок.