Дисертація присвячена питанням удосконалення ранньої діагностики коморбідного ураження нирок при ювенільному ідіопатичному артриті (ЮІА) у дітей. Проблема ЮІА визначається значним поширенням, хронічним перебігом хвороби, тяжкістю клінічних проявів ерозивно-деструктивного артриту, а також коморбідним ураженням життєво важливих органів та систем, що більшою мірою обтяжує перебіг основного захворювання, погіршує його прогноз.
Серед 80 пацієнтів із ЮІА виділено (згідно з критеріями ILAR) варіанти захворювання: системний артрит – 9 (11,25%) дітей, поліартрит – 47 (58,75%), олігоартрит персистуючий – 24 (30%) дитини. Діти стратифіковані в залежності від активності ЮІА за шкалою JADAS-27: ремісія — 60 (75,0%), низька активність ЮІА — 14 (17,5%), висока активність — 6 (7,5%); та від тривалості активної стадії ЮІА: активна стадія <4 років – 59 (73,75%) та ≥4 років – 21 (26,25%).
Результати кореляційного аналізу показали прямий взаємозв’язок рівня сироваткового цистатину С з показниками активності захворювання за шкалою JADAS-27, з оцінкою ВАШ лікарем та пацієнтом, кількістю активних суглобів та ШОЕ. Встановлена зворотна залежність між тривалістю ремісії та рівнем цистатину C. Рівень рШКФ змінювався залежно від активності ЮІА. Зниження рШКФ відмічено у всіх дітей із високою активністю, у 71% - із низькою активністю. В ремісії зниження рШКФ відмічено в чверті випадків та встановлено низький ступінь ризику зниження даного показника (за формулою Hoek).
Для визначення факторів формування структурних порушень нирок проведено дослідження неінвазивних біомаркерів раннього фіброзу нирок КІМ-1 та TGF-β1 в сечі. Підвищений рівень біомаркеру КІМ-1 та TGF-β1 в сечі виявлено у 25% дітей з ЮІА. Підвищення рівня даних маркерів відбувалось при збереженні активності захворювання більше 4-х років, загальній тривалості більше 6-ти років, зниженій рШКФ та поліартриті. Звертала на себе увагу значна частота підвищення ренальних біомаркерів у дітей з ЮІА при наявності синдрому АГ.
Факторний аналіз рівня сечового тубулярного маркеру КІМ-1 залежно від особливостей клінічного перебігу ЮІА виявив з 12-ти досліджуваних факторів (дебют хвороби, тривалість хвороби, тривалість активної стадії ЮІА, тривалість ремісії, форма ЮІА, активність за шкалою JADAS-27, стан здоров’я дітей згідно зі шкалою CHAQ, групи та кількість уражених суглобів, кількість суглобів з порушенням функції, артеріальний тиск, рШКФ за формулою Schwartzа та формулою Hoek) 7 найбільш значущих: висока активність ЮІА, ураження ≥ 6 суглобів на період обстеження, артрит дрібних суглобів кистей, артрит променево-зап'ясткових суглобів, артрит кульшових суглобів, АГ, рШКФ за формулою Hoek нижче норми, котрі пов’язані з високим рівнем КІМ-1 в сечі. Найбільший ризик тубулярних уражень нирок у дітей з ЮІА відмічено у разі високої активності хвороби, артриту кульшових суглобів, наявності синдрому АГ. Підвищений рівень КІМ-1 в сечі асоціюється із зниженою рШКФ, що дає підставу припустити, що ниркова дисфункція у дітей з ЮІА є результатом поєднаного ураження тубулярного і клубочкового апарату нирок.
Використання комбінації метотрексату з НПЗП призводило до підвищення рівня TGF-β1 та вчетверо збільшувало шанси підвищення даного маркера раннього фіброзу нирок. У пацієнтів з комбінацією метотрексату з імунобіологічної терапією відмічено низькі рівні ренальних біомаркерів та відсутність ризику підвищення TGF-β1.
Згідно з аналізом відношення шансів, факторами ризику розвитку структурно-функціональних порушень нирок у дітей з ЮІА є висока активність хвороби, значна тривалість активної стадії (понад 4 роки), поліартрит, артрит кульшових суглобів, а також використання НПЗП, АГ, карієс зубів. Використання імунобіологічної терапії позитивно впливає на стан нирок за рахунок ефективного пригнічення активності ЮІА
