Сисоєнко І. В. Правове регулювання медичного та оздоровчого туризму в Україні

На основі порівняльно-правового аналізу медичного туризму в країнах, які є лідерами у світі в даній галузі (ОАЕ, Велика Британія, Ізраїль, Індія, Іспанія, Канада, Малайзія, Німеччина, Південна Корея, Сінгапур, Таїланд, Туреччина, Японія), виокремлено країни з переважними ознаками традиційного медичного туризму (Канада, Сінгапур, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, ОАЕ) та новітнього медичного туризму (Японія, Південна Корея, Таїланд, Малайзія, Індія, Туреччина, Ізраїль), а також визначено загальні та специфічні риси медичного туризму у вищеперерахованих країнах, які позитивно відбилися на його ефективному розвитку. Специфічними рисами медичного туризму в окремих країнах з новітнім його типом являються: а) створення спеціальних державних органів (Малайзія); б) прийняття спеціальних законів про медичний туризм (Ізраїль); в) внесення медичного туризму до напрямків державної політики (Туреччина); г) запровадження пільг на авіа перельоти державними авіакомпанії для медичних туристів (Туреччина); г) введення спеціальних віз для медичних туристів (Індія); д) фінансування урядом сфери медичного туризму чи найпопулярніших медичних центрів (Туреччина, Південна Корея). Ключові слова: правове регулювання, охорона здоров’я, здоров’я, туризм, медичний туризм, оздоровчий туризм, медична послуга, реабілітаційний туризм, міжнародне регулювання, репродуктивний туризм, сурогатне материнство, евтаназія.