У дисертації проаналізовано прозу сучасного українського письменника Румунії Михайла Гафії Трайсти крізь призму літературознавчої категорії «художній світ». Зосереджено увагу на історико-культурних умовах розвитку української літератури як чинника національного самоусвідомлення українців закордоння; з’ясовано світоглядні засади творчості Михайла Гафії Трайсти, висвітлено жанрово-тематичну, поетико-стильову, наративну своєрідність його українськомовної прози.
У першому розділі роботи розглянуто Михайла Гафію Трайсту як письменника в контексті української літератури Румунії, висвітлено ключові факти життєпису митця та вектори його багатогранної діяльності, розглянуто етапи художньої еволюції його прози та осмислено науково-критичну рецепцію його літературного доробку.
У другому розділі проаналізовано прозу Михайла Гафії Трайсти, окреслено її жанрово-тематичний діапазон й узагальнено основні напрями художніх пошуків митця. Виокремлено наскрізну в його творчості кримінальну тематику, яка дозволила письменникові зануритися в психологію особистості та порушити вічні екзистенційні проблеми («Конокрадська честь», «Ненависть до ближнього», «Помста за батька», «Стижерети»); простежено активне звернення автора до теми надприродного й ірраціонального, а відтак оприявнено елементи готики та містики в повістях Михайла Гафії Трайсти («У ніч на святого Андрія», «Людина з того світу») і здійснено психоаналітичне прочитання повісті «Незнайомка у фіалковій сукні»; з’ясовано художню своєрідність гумористично-сатиричної прози письменника (зб. «Не вір очам своїм», «Кладка», «Чесні жони»); встановлено, що окремим сегментом мистецьких шукань автора є художня література для дітей, поетикальну еволюцію якої простежено на прикладі п’яти збірок для дитячого читання («Калинові ранки», «Малинові стежки», «Степанкова читанка», «Дитинства зорі калинові», «Лист із Африки. Кочовиколандія»).
У третьому розділі дисертації розглянуто наративну структуру прози Михайла Гафії Трайсти та виявлено майстерне застосування автором різних типів нарації. Акцентовано увагу й на автобіографізмі його творів (зб. «Верхньорівнянські оповідання» та ін.) і проаналізовано функцію наративної поліфонії в художній структурі повісті «Між коханням і смертю» та роману «Бляшаний Христос».
За результатами дослідження встановлено, що специфіка художнього світу прози Михайла Гафії Трайсти зумовлена національним самоусвідомленням митця, причетністю до духовного континууму українського етносу, свідомою громадянською націоцентричною позицією, сформованими світовою і національною літературою естетичними цінностями, нерозривністю ментального зв’язку з топосом малої батьківщини, який, утілюючи модель українського світу, став генеруючим центром для ідейних і поетикальних особливостей художнього простору митця.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському літературознавстві здійснено концептуальне дослідження прози яскравого представника сучасної української літератури зарубіжжя Михайла Гафії Трайсти; проаналізовано й систематизовано жанрово-тематичні вектори прозової творчості митця; простежено поетико-стильові особливості його епічних творів; типологізовано наративні структури прозописьма автора; з’ясовано специфіку художнього світу оповідань, повістей, роману письменника та чинники, що її зумовили. У роботі вперше представлено ґрунтовний аналіз творчості Михайла Гафії Трайсти як самобутнього автора на тлі розвитку української літератури в Румунії та окреслено його місце в літературному просторі сьогодення.
Ключові слова: Михайло Гафія Трайста, сучасна українська література, українська література Румунії, проза, художній світ, ідіостиль, проблематика, поетика, композиція, наративні моделі, інтертекстуальність, автобіографізм, міфологія, гумористика, література для дітей.
