У дисертації проаналізовано ідейний, тематично-проблемний, образний та мовносимвольний рівні ліричних і ліро-епічних творів В. Самійленка як цілісний поетичний універсум, діалектичну художню модель світу. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно репрезентує першу спробу розглянути вірші та поеми В. Самійленка як цілісну художню систему, що засвідчує інтеграцію різних граней його письменницького таланту. Особистим внеском здобувача є спроба осмислити й концептуалізувати поняття «художній універсум» та «поетичний універсум», задля чого запропоновано розширити інструментарій літературознавчих досліджень.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження» окреслено літературознавчий дискурс довкола постаті В. Самійленка та запропоновано власний підхід до вивчення лірики митця в рамках обраного аспекту аналізу. Розглянуто зміст та обсяг поняття «універсум» у площині філософської науки та особливості його інтерпретації в контексті гуманітарних, зокрема літературознавчих досліджень. Запропоновано власний погляд, який передбачає розгляд цієї категорії як системи взаємопов’язаних динамічних елементів, скріплених площиною мікропоетики: предметна область (універсум роздумів автора), світоглядно-естетичні пошуки та мистецькі концепції. Вивчено та систематизовано наявні погляди на художню картину світу В. Самійленка, окреслено актуальні аспекти дослідження творчості митця, які здатен об’єднати обраний здобувачем системний підхід.
Другий розділ «Лірика Володимира Самійленка як відображення ідейно-естетичної еволюції письменника» присвячений власне ліричним поезіям як безпосереднім репрезентантам моделі авторської свідомості. У першому підрозділі простежено становлення світоглядно-естетичних засад поетичного універсуму письменника: масштаби мислення та філософських узагальнень, домінантне гуманістичне начало, яке вплинуло на розвиток громадянських мотивів, розкриття суспільно-політичної проблематики, погляди на роль митця та функцію мистецтва в житті народу та людства. Джерелом цих рис була унікальна світоглядна концепція «Богокосмосу», що простежується на різних рівнях поетичного універсуму В. Самійленка.
У другому підрозділі розглянуто концептосферу лірики письменника як репрезентанта структури його поетичного світу. Її системотворчим елементом дисертант визначає образ-концепт. Відповідно, у зазначеному підрозділі визначено ключові образи-знаки різних сфер буття – космічної та взаємопов’язаної з нею природної, індивідуальної, яка осмислюється в контексті загальнолюдської, національної та мистецької. У третьому підрозділі детально розглянуто поезії В. Самійленка в генологічному аспекті, визначено його внесок у розвиток окремих жанрових форм та підкреслено, що цілеспрямована праця над їх удосконаленням була вагомою складовою творчої лабораторії поета.
У третьому розділі дисертації «Сатирично-гумористичний вимір поетичного світу митця» досліджено витоки та ідейно-художні особливості віршованих сатири та гумору в доробку В. Самійленка. У першому підрозділі простежено формування художнього методу письменника в цьому руслі його творчості, поглиблено відомості про зарубіжні літературні джерела, якими митець послуговувався для вироблення власної поетичної манери, проаналізовано їхню інтеграцію з українськими літературними та фольклорними традиціями в його сатирично-гумористичній поезії, окреслено суспільно-історичні фактори, які скеровували творчу думку письменника в площину політичної сатири. Останні детально розглянуто в другому підрозділі, де проблемно-тематичний рівень текстів В. Самійленка, досліджених у цій частині роботи, проаналізовано в контексті становлення антиколоніального напряму української літератури. У третьому підрозділі досліджено формування основних сатиричних типів у творчості письменника.
Четвертий розділ «Художній світ ліро-епічних творів Володимира Самійленка» присвячено трьом текстам, родо-жанрові особливості яких дали письменнику змогу розвинути окремі творчі задуми. У першому підрозділі розглянуто екзистенційну проблематику філософсько-драматичної поеми «Герострат» та діалектику психологічного портрету її головного персонажа. Проаналізовано сатиричну поему «Спритний ченчик», у якій письменник, узявши за основу сюжет оповідання В. Бласко Ібаньєса «Біля райських воріт», створив самобутню гротескну картину. У другому підрозділі вивчено художню модель світу у філософській поемі «Гея», яка репрезентує завершену художню інтерпретацію авторської світоглядної концепції «Богокосмосу» (Всеєдиного), розлоге тлумачення глобальних проблем людства, а також велику панораму України, що опинилася в більшовицькій окупації.
Ключові слова: Володимир Самійленко, українська література, літературознавство, художня модель світу, поетика, модернізм, лірика, національна ідентичність, образ, символ, жанр, гумор, фольклор, сатира, поема.
