В результаті проведеного аналізу систематизовано науково-методичні підходи щодо дослідження торговельного співробітництва між країнами, визначено його теоретичні та практичні аспекти формування та функціонування. На основі проведеного аналізу, систематизовано та узагальнено підходи до співвідношення понять «міжнародна торгівля», «зовнішня політика», «протекціонізм», «політика вільної торгівлі», тощо. Враховуюче це, запропоновано уточнити змістовне наповнення категорії «міжнародне торговельне співробітництво», за рахунок виокремлення асиметричної складової такого співробітництва, під якою слід розуміти налагодження та розвиток ефективної взаємодії двох або більше країн в асиметричних умовах торгівлі, які спричинені наявністю або відсутністю факторів виробництва, інституційних перешкод у сфері міжнародного обміну товарами і послугами, а також різною динамікою економічного розвитку. На основі проведеної кластеризації було визначено 4 групи країн, що дозволило виділити характерні особливості розвитку торговельних відносин з країнами. Результати аналізу, проведеного із часовим інтервалом з 2011 по 2021 роки, показало, що Туреччина зберігає свій статус основного торговельного партнера (перший кластер), в свою чергу Єгипет відіграє вагому роль у торговельному портфелі України. Інші країни регіону увійшли в третій та четвертий кластери. Доцільно зазначити, що сальдо торговельного балансу із більшістю країн було позитивним, враховуючи низьку диверсифікованість зовнішньої торгівлі всіх залучених партнерів. Проаналізовано розвиток торговельного співробітництва України та країн Близького Сходу та Африки у галузевому розрізі та здійснено розрахунок індексу компліментарності за період 2017-2021 роки. Для визначення ступеня подібності в товарній структурі експорту України та імпорту торговельних партнерів були проведені відповідні розрахунки (для аналізу були обрані наступні країни-партнери: Туреччина, Ізраїль, Єгипет, Туніс, ОАЕ, Саудівська Аравія). Вимірювання були здійснені на основі 20 товарних груп за двома знаками, найбільш вагомими з яких були наступні: чорні метали, зернові культури, м'ясо та їстівні субпродукти, жири та олії та ін. Проведений SWOT-аналіз дозволив визначити основні загрози та можливості у розвитку торговельного співробітництва між країнами. Доведено, що дефіцит робочої сили на ринку праці України може суттєво вплинути на конкурентоспроможність національних товарів на цільових ринках, і може скоригувати здатність економічної системи створювати як ресурсні, так і інноваційні продукти. Систематизовано інституційно-правові засади та інституційну структуру підтримки торговельного співробітництва України та країн Близького Сходу та Африки. Це дозволило обґрунтувати необхідність створення науково-дослідного інституту зовнішньої торгівлі з метою надання наукової та фахової підтримки органам виконавчої влади та національним експортерам із формування пріоритетних напрямів підтримки співробітництва. Оцінювання рівня тарифного захисту ринків країн і надало можливість визначити, що країни Близького Сходу та Африки мають високий тарифний і нетарифний захист внутрішніх ринків, особливо на сільськогосподарську продукцію, що створює асиметричні та несприятливі умови для здійснення зовнішньої торгівлі вітчизняними економічними суб’єктами, незважаючи на наявний рівень співпраці. Сформовано та обґрунтовано стратегічні орієнтири економічного розвитку торговельних відносин країн регіонів, на основі яких можуть бути застосовані відповідні заходи для підтримки вітчизняних експортерів. Головною зміною у цьому контексті має бути перехід від політики всеохоплення в країнах Близького Сходу та Північної Африки до визначення проривних ринків для зосередження зусиль на розвитку торговельно співробітництва на них. На основі отриманих результатів кластерного аналізу запропоновано два сценарії розвитку торговельного співробітництва між країнами. Доведено, що зовнішньоторговельна політика України має бути трансформована та розширена за рахунок випереджуючої ринкові очікування системи підтримки вітчизняного експорту, враховуючи поточні ризики війського стану в державі та особливості післявоєнного відновлення. Враховуючі це в роботі було удосконалено методологічний підхід до побудови дорожньої карти торговельного співробітництва України з окремими країнами Близького Сходу та Африки із покроковим визначенням етапів співпраці двох та більше сторін на основі сформованої візії та цілей розвитку торговельного співробітництва з конкретною країною зазначеного регіону відповідно до обраного типу сценарію.
