Дисертація присвячена дослідженню теоретико-правових проблем регулювання сфери інформаційної безпеки в Україні, враховано особливості провадження правозабезпечувальних заходів у цій сфері з урахуванням додаткових зовнішніх загроз, пов’язаних з повномасштабним російським вторгненням 24 лютого 2022 року, проаналізовано стан правового забезпечення інформаційної сфери в окремих європейських країнах та Великобританії, визначено джерела загроз на напрямках доступу, володіння, розпоряджання масивами баз даних та іншими відомостями, віднесеними до різних рівнів правового і технологічного захисту.
Здійснений авторський теоретико-правовий аналіз чинної нормативної бази у сфері захисту інформації у межах цього дослідження засвідчив про тісне поєднання внутрішніх механізмів стабілізації встановленого порядку роботи з відомостями різних рівнів захисту та загальним підходом до забезпечення національної безпеки. Саме ця обставина є однією з основних при визначенні ролі і значення забезпечення належного рівня захисту сфери інформаційної безпеки як своєрідної кровоносної системи, завдяки якій відбувається взаємодія і координація дій між усіма складовими національної безпеки.
Сучасний стан суспільних відносин, насамперед між громадянином і державою, формується в умовах стрімкого розвитку цифрових технологій, коли практично всі сфери життя переведені в електронний формат спілкування. Без більшості діджиталізованих послуг майже неможливо уявити собі ситуації, які вимагають швидкого і точного вирішення. На цих рівнях особливої актуальності набуває завдання належного захисту інформаційної сфери, оскільки механізми віддаленого доступу до баз даних, насамперед персональних і фінансових, перебувають під перманентною загрозою бути зламаними, а такими протиправними діями може бути завдано значних матеріальних збитків і моральної шкоди.
Дослідження теоретико-наукової і нормативної бази галузі захисту інформаційної сфери показало, що між цими складовими мається суттєвий розрив, який негативно впливає на загальний стан функціонування інформаційної складової у загальному механізмі національної безпеки. У зв’язку з цим виникла необхідність здійснити глибокий аналіз джерельної бази, опрацювати наукові і практичні підходи до розуміння як самого поняття «інформаційна безпека», так і інших, похідних понять (наприклад, загрози інформаційній безпеці, джерела загроз інформаційній безпеці тощо).
З опрацьованого матеріалу зроблено низку висновків, які ґрунтуються на результатах застосування методологічних інструментів наукового пошуку, і засвідчують постійний діалектичний зв'язок між матеріальною і духовною частинами загального поняття «інформаційна безпека». У цьому зв’язку опираємось на розлогий науковий доробок і багату нормативну базу, завдяки яким є можливість висловити авторське бачення проблематики забезпечення належного стану збереження інформації, а також продемонструвати критичне ставлення до оприлюднених відомостей з цього питання.
Посилання до історіографічних джерел сприяло розкриттю нових аспектів серед представлених наукових підходів до розуміння поняття «інформаційна безпека». Своєю чергою, коректне тлумачення семантичного значення системоутворюючих категорій при формуванні конкретного поняття (наприклад, джерела загроз інформаційній безпеці) є запорукою виведення логічного і правильного умовиводу, що є свідченням зрілості науковця і його здатності здійснювати теоретико-правові узагальнення у певній галузі юридичної науки.
Особливе місце відведено підбору методологічного інструментарію дослідження. Такий підбір здійснено на основі ексклюзивного значення сфери інформаційного забезпечення у взаємодії з іншими напрямками державного будівництва і національної безпеки. При цьому відзначаємо, що піднята проблематика має міждисциплінарний характер через закладену у ній правову і структурну природу: правова, економічна (технологічна) і морально-психологічна складові. За таких умов надзвичайного важливого значення надається філософсько-діалектичному методу з огляду на його гносеологічну природу, що сприятиме виведенню авторських висновків і суджень, які відзначатимуться послідовністю та поступальністю.
Застосування загально наукових методів дослідження забезпечить реалізацію завдань щодо найбільш повного і осяжного узагальнення наукового доробку і нормативної бази у сфері інформаційної безпеки, виведенню нових постійно діючих зв’язків між окремими елементами цілісного поняття «інформаційна безпека», а також пропозицій щодо підвищення ефективності профілактико-превентивних заходів на напрямках захисту інформаційного середовища України.
