Здійснено теоретичний аналіз української та російської історіографій, присвячений розгляду воєнних конфліктів РФ з незалежними державами на пострадянському просторі. Головна ідея роботи полягає у відтворенні сюжетів, які стосуються відображення передумов, причин, особливостей та наслідків російсько-молдовського, російсько-грузинського конфліктів та сучасної російсько-української війни в українській та російській історіографіях. Актуальність зумовлена важливістю та нагальністю для вивчення підходів українського та російського історіографічних дискурсів. Уперше зроблено комплексний аналіз дискурсів щодо військових конфліктів РФ з незалежними державами на пострадянському просторі. Удосконалено: аналіз стану дослідження, джерельної бази та методологічної основи, які стосуються вивчення українського та російського історіографічних дискурсів; підходи до вивчення концепцій так званого «русского мира» та «русской весны», як частини зовнішньополітичної стратегії сучасної РФ та гібридної війни, яку вона активно веде проти нашої держави. Проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки теми, джерельну базу, методологічні засади роботи. Констатовано, що дослідження та його джерельна база на сучасній стадії перебувають у процесі становлення, періодичного перегляду вже існуючих напрацювань та постійного моніторингу щоразу нових позицій літератури, джерел, вдосконалення методологічної основи дослідження. Розглянуто передумови, причини та шляхи розв’язання російсько-молдовського воєнного конфлікту в українській та російській історіографіях. Вказано, що до основних причин, українські історіографи відносять такі: історичні, ідеологічні, етнічні, в тому числі етнополітичні (мовний фактор), політико-правові, політичні, воєнно-політичні, геополітичні, культурні, соціально-економічні, економічні, національні. У російській історіографії наголошують на історичних, політичних, геополітичних, етнонаціональних, мовних та економічних причинах продовження існування конфлікту. Єдності в думках історіографів щодо періодизації конфлікту не спостерігається. Виокремлено хронологічні етапи виникнення та дії російсько-молдовського конфлікту: 1989-1992 рр. – передумови та розпал конфлікту, які посприяли початку збройного протистояння; березень-липень 1992 р. – фактично перебіг воєнного конфлікту, який закінчився жертвами з обох сторін; 1992–2006 рр. – етап спроб ведення переговорів, виникнення самопроголошеної Придністровської Молдовської Республіки, за яких міжнародна співпраця, консультаційні перемовини знову не змогли допомогти у припиненні протистоянь; після 2006 р. – до сьогодні – «замороження» конфлікту. Відстежено оцінки причин, ходу і особливостей російсько-грузинського воєнного протистояння. Зауважено, що серед українських дослідників виокремлюються політичні, економічні та етнічні першопричини російсько-грузинського конфлікту. Серед російських історіографів найпопулярнішою є думка про те, що протистояння, виникло через етнонаціональні чинники, рідше – через стан економіки Абхазії, Осетії та Грузії. Зазначено, що етапи російсько-грузинського конфлікту окремо не розглядались ані українськими, ані російськими дослідниками. Умовно їх визначено наступним чином: сутички Грузії з Абхазією та Осетією; спроби підписання документів, які містять характер примирення та залагодження проблем; фаза воєнного протистояння РФ і Грузії («п’ятиденна війна») з подальшим її «замороженням». Цей етап хронологічно не завершений, його розпочато ще у 2008 році і триває він досі. Досліджено відображення передумов, ходу, шляхів розв’язання російсько-української війни. Зроблено висновок, що в українській історіографії передумови та причини пов’язані в тому числі із проросійськими виступами, проголошенням сепаратистами псевдореспублік та спробами реалізації «проєкту Новоросія», пояснювалися безпосереднім впливом РФ, яка спочатку шляхом «гібридної», а потім – власне війни намагалася перешкодити євроатлантичним інтенціям України, втримавши її у російській сфері впливу. Представники російської історіографії, вслід за офіційною позицією владної верхівки РФ, заперечували будь-яку участь російської сторони у подіях на Донбасі (як, зрештою, в анексії Криму), наголошуючи, що в Україні розпочалася «громадянська війна», як відповідь на «державний переворот», який відбувся внаслідок перемоги Євромайдану та приходу до влади «націоналістичного» та «антиросійського» уряду, Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає у тому, що матеріали, висновки та рекомендації дослідження можуть використовуватися у діяльності відповідних інституцій державної влади, експертних центрів, науково-дослідних установ, для написання узагальнюючих праць з воєнної історії та історії міжнародних відносин для вищих навчальних закладів. Ключові слова: воєнні конфлікти, пострадянській простір, історіографія, війна, агресія, пропаганда, анексія, окупація, Україна, Росія, Грузія, Молдова.
