Проаналізовано горимість лісів Київського Полісся, встановлено тенденції виникнення лісових пожеж, визначено їх просторові та часові параметри. Встановлено два пожежних максимуми – весняний (квітень – травень) та літній (серпень). Проаналізовано розподіл кількості випадків пожеж протягом тижня і за годинами доби. Встановлено, що найбільша кількість пожеж виникала у
період з 14 до 16 год. (75 %). Виявлено, що збільшення запасів наземних ЛГМ зі зростанням віку деревостану не є рівномірним, особливо в умовах свіжих суборів. Виявлено, що збільшення запасів наземних ЛГМ зі зростанням віку деревостану не є рівномірним, особливо в умовах свіжих суборів. Причиною цього є неоднорідність таксаційних показників лісових насаджень. Збільшення запасу ЛГМ із віком відбувається внаслідок росту і розвитку дерев у деревостані. Виявлено, що за фракційною структурою у свіжих борах (А2) основну частку наземних ЛГМ складає підстилка, її участь сягає понад 81 % від загального запасу наземних ЛГМ. Частка ферментативного та гуміфікованого шарів змінюється від 30,4 % (10,1 т∙га^-1 ) у 60-річному віці насаджень сосни до 46,5 % (14,9 т∙га^-1) в 37-річному, опадового від 23,3 % (7,8 т∙га^-1 ) у віці сосняків 37 років до 38,8 % (11,52 т∙га^-1) у 59-річному. Частка дрібних гілочок (1-hr) та живого надгрунтового покриву (ЖНП) є незначною, вона рідко сягає до 2,1 % (0,61 т∙га^-1) у 59-річному віці та 1 % (0,29 т∙га^-1) у 37-річному віці від загального обсягу горючих матеріалів. Частка фракцій 10-hr коливається від 4,4 % (1,2 т∙га^-1) у 37-річному віці до 29,4 % (9,8 т∙га^-1) у 60-річному, та зростає з погіршенням санітарного стану насадження (Іс=2,1). Запас крупної деревної ламані 100-hr, практично відсутній у насадженнях ІІІ–V класу віку. Суттєве її збільшення у чистих сосняках прослідковується після досягнення віку понад 47 років та збільшенням повноти насасадження, коли частка ламані в загальному обсязі ЛГМ зростає до 3,6 % (1,2 т∙га^-1) у 60-річному віці та 12,9 % (5,42 т∙га^-1) у 42-річному віці. Обсяги сушняку (1000-hr) складають від 9,6 % (2,8 т∙га^-1) у 59-річному віці до 19,6 % (6,3 т∙га^-1) у 37-річному віці від загалної маси наземних ЛГМ. У лісорослинних умовах свіжих суборів (В2) у соснових молодняках частка лісової підстилки сягає понад 91 % від маси загального запасу наземних ЛГМ. Частка ферментативного та гуміфікованого шарів змінюється у межах 34,1 % (2,9 т∙га^-1) у 15-річному віці та 76,3 % (41,4 т∙га^-1) у 75-річному віці. Частка опадового шару варіює у діапазоні від 8,9 % (4,8 т∙га^-1) у 75-річному віці до 59,1 % (5,1 т∙га^-1) у 15-річному віці. Частка дрібних гілочок (1-hr) є незначною, рідко сягаючи 2 % (0,2 т∙га^-1) у 15-річному віці та ЖНП 7 % (0,7 т∙га^-1) того ж віку від загального обсягу горючих матеріалів. Частка деревної ламані 10-hr також незначна до 4 % (0,7 т∙га^-1) у 50-річному віці (що на 25,4 % менше порівняно з борами). Запас крупної деревної ламані 100-hr, практично відсутній у насадженнях ІІ класу віку, суттєве його збільшення простежується після досягнення сосняками віку понад 20 років, коли його частка в загальному обсязі ЛГМ зростає до 5 % (1,3 т∙га^-1). Сушняк (1000-hr) становить від 2,4 % (1,3 т∙га^-1) до 18 % (3,2 т∙га^-1) від наземних ЛГМ. В умовах свіжих сугрудів (С2) маса частки лісової підстилки змінюється у межах 41–76 % від маси загального запасу наземних ЛГМ. Частка ферментативного та гуміфікованого шарів, змінюється від 29 % (3,1 т∙га^-1) у молодняках 15-річного віку до 76,8 % (33,7 т∙га^-1) у пристигаючих лісових насадженнях 60-річногу віку. Маса частки опадового шару найбільша у молодняках і становить 59,3 % (6,3 т∙га^-1). Маса частки дрібних гілочок (1-hr) сягає від 0,8 % (0,2 т∙га^-1) у 80-річному віці до 3,6 % (1,3 т∙га^-1 ) у 45-річному віці. Маса частки деревної ламані 10-hr становить до 10,5 % (3,7 т∙га^-1) у 45-річному віці. Маса частки сушняку (1000-hr) становить до 18,1 % (4,7 т∙га^-1) від маси наземних ЛГМ. У насадженнях ІІ класу віку вони становлять 8,4–11,5 т∙га^-1, сягаючи максимуму у насадженнях V–VII класів віку (14,4–41,5 т∙га^-1). В умовах свіжих суборів (В2) максимум щодо маси запасів підстилки досягається у середньовікових сосняках – 37,5 т∙га^-1, після чого до 71–80 років вона знижується до 16,8 т∙га^-1 . У суборах максимум маси запасів лісової підстилки накопичується в насадженнях VII класу віку – 41,5 т∙га^-1. Натомість в умовах свіжого бору (А2) запаси підстилки змінюються з віком у незначних межах: 14,8–17,4 т∙га^-1.
