Фещенко Р. О. Екосистемні функції лісових насаджень парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія»

Дисертаційна робота присвячена оцінюванню екосистемних функцій лісових насаджень парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія». Методичну основу наземних і дистанційних вимірювань сформовано на принципах комплексного обліку лісових насаджень із використанням класичних методів таксації, оцінювання приросту показників екосистемних функцій, а саме депонування вуглецю, накопичення фітомаси, формування мортмаси, поточного приросту вуглецю, кисню і енергії. У рукописі дисертаційної роботи обґрунтовано основну проблему стану лісових насаджень, їхні екологічні функції в розрізі розв’язання проблем глобальних змін клімату. Дослідження основних екосистемних функцій лісових екосистем, які упереджують глобалізацію змін клімату і пошук шляхів зменшення виникаючих екологічних ризиків є одним із пріоритетних наукових напрямів досліджень. Під час виконання завдань дисертаційного дослідження, щодо вивчення стану лісових насаджень парку-пам’ятки «Феофанія» було застосовано низку загальноприйнятих і стандартизованих методик у лісовій таксації. Польові дослідження виконано в просторі й часі на території постійних пробних площ, які закладено в період 2016-2017 рр. в межах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія». За видовим складом об’єкт дослідження сформовано з дуба звичайного (QURO), граба звичайного (CABE), клена звичайного (ACPL), липи дрібнолистої (TICO), в’язу гладкого (ULLE), робінії псевдоакації (ROPS), ясена звичайного (FREX). Оцінювання біофізичних показників екосистемних функцій здійснено за допомогою класичних формул таксації та використання лісотаксаційних довідників нормативів оцінки компонентів надземної фітомаси дерев головних лісотвірних видів України. У результаті досліджень було встановлено загальне збільшення резерву депонованого вуглець у біомасі деревостанів, а також різновекторну динаміку структури депонованого вуглецю у фітомасі та мортмасі деревостанів, що потенційно може негативно впливати на екосистемні функції лісових насаджень парку. Результатами досліджень підтверджено зменшення вуглецедепонуючого потенціалу насаджень за умов інтенсивнішого відпаду й меншого поточного приросту фітомаси деревостанів. Встановлено позитивну, з екологічної точки зору, тенденцію до збільшення частки грубого деревного детриту (мортмаси) у структурі біомаси дослідних насаджень. Збільшення запасу мортмаси створює передумови для підтримки середовища для біорізноманіття. Видовий склад дослідних насаджень на постійних пробних площах переважно представлено грабом звичайним (на ПП № 2 і 3) і кленом гостролистим (на ПП № 1 і 4). Кількість дерев дуба звичайного, липи дрібнолистої, в’язу гладкого, робінії псевдоакації і ясена звичайного на дослідних ділянках менш чисельна. Встановлено, що структуру фітомаси обстежених пробних площ переважно сформовано з насаджень дуба звичайного, частка якого, за досліджуваний період становила № 1: 70- 67 %; № 2: 56-55 %; № 4: 82-81 %. Сухостійні дерева під час закладання пробних площ, в основному, обліковано в деревостанах дуба і граба. Дослідженнями підтверджено збільшення часnки утвореного сухостою за обліковий період. Встановлено, що насадження середнього віку (вік ~ 80 років) дуба звичайного може досягати подібної структурної неоднорідності, як і старші (віком > 150 років) лісові екосистеми. Успішна природна регенерація, формування ярусу підросту і формування мікросередовища сильно залежать від просторових і не просторових лісових атрибутів. Найбільший приріст фітомаси припадає на насадження дуба звичайного на трьох пробних площах, приріст якої найбільш інтенсивніше відбувався на першій пробній площі, який за досліджуваний період склав 71,3 %. Процеси формування мортмаси досліджуваних пробних площ мали позитивну динаміку її утворення, що безпосередньо пов’язано із процесами утворення відпаду й сухостою. Найбільшу частку утворення мортмаси представлено дубом звичайним і грабом звичайним. Дослідженнями встановлено зниження вуглецедепонуючого потенціалу насаджень за умов інтенсивнішого відпаду і зменшення поточного приросту фітомаси деревостанів. Приріст показників екосистемних функцій, а саме, накопичення фітомаси, депонування вуглецю, кисне- і енергопродуктивність, мав різну інтенсивність за компонентами деревних насаджень. Переважна частка, понад 60 %, припадає на стовбур у корі дерев, що формують лісові насадження об’єкту дослідження. За видовою приналежністю, найбільш інтенсивно процеси формування показників екосистемних функцій відмічено в дуба звичайного, а скорочення площі парку значно знижує їхній рівень за тривалий період.