Міщенко В. К. Критерії прогнозу (біомаркери) відновлення у хворих, що перенесли ішемічний інсульт

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності реабілітації пацієнтів, які перенесли мозковий півкульовий ішемічний інсульт. Проблема мозкового інсульту (МІ) є однією з найбільш значущих у сучасній клінічній медицині. Що пов’язано з невпинним зростанням нових випадків МІ та високим показником смертності внаслідок нього. Також МІ є соціально значимою проблемою з причини високої інвалідизації хворих. Аналіз літературних джерел свідчить, що дослідження останніх років дозволили виявити раніше невідомі фактори ризику розвитку МІ, встановити нові ланки його патогенезу та розробити сучасні стратегії профілактики. Але ще багато питань стосовно відновлення пацієнтів, що перенесли МІ залишаються дискусійними та потребують додаткового вивчення. Одним із них є визначення біомаркерів відновлення після інсульту (БВІ). На сьогодні достовірно відомі тільки деякі нейровізуалізаційні маркери відновлення моторних функцій, а інші потребують подальшого вивчення. БВІ зможуть допомогти фахівцям прогнозувати процеси відновлення хворих та з урахуванням цього більш детально підходити до постановки мети та складання реабілітаційних програми. Пошук та визначення БВІ є актуальним напрямком у неврології та реабілітаційні медицині. З огляду на зазначене вище метою дослідження стало підвищення ефективності реабілітації пацієнтів, що перенесли мозковий ішемічний інсульт шляхом визначення критеріїв прогнозу (біомаркерів) відновлення. Для вирішення поставлених завдань у дослідження було включено 116 пацієнтів у ранньому відновному періоді мозкового півкульового ішемічного інсульту (МПІІ). Середній вік хворих становив 61,4 ± 0,53 років. В процесі дослідження усі пацієнти були розподілені на дві групи залежно від виду лікування. Першу групу (група 1) склали 66 осіб, які отримували стандартну медикаментозну терапію в межах вторинної профілактики а також проходили курс реабілітації. Другу групу (група 2) склали 50 пацієнтів, які отримували лише стандартну медикаментозну терапію в межах вторинної профілактики. До контрольної групи увійшло 30 клінічно здорових осіб відповідного віку і статті. В досліджені були використані клініконеврологічні, психодіагностичні, нейровізуалізаційні, біохімічні та статистичні методи. Оцінка стану пацієнтів проводилась перед початком курсу лікування (візит 1), на 22 день дослідження (візит 2) та через 3 місяця після закінчення курсу лікування (візит 3). Таким чином на основі отриманих даних були запропоновані біомаркери для прогнозування відновлення рухових функцій та функціональної спроможності, когнітивних функцій та психоемоційного стану у пацієнтів у відновному періоді МПІІ. Визначено роль нейротрофічного фактору Beta-NGF у прогнозуванні відновлення пацієнтів із наслідками МПІІ. Доповнені наукові дані щодо ефективності застосування реабілітації у пацієнтів із МПІІ.