Неймарк О. С. Алгоритм ведення жінок фертильного віку з цервікальною інтраепітеліальною неоплазією на фоні трихомонадної інфекції

Протягом останніх років в Україні спостерігається несприятлива епідеміологічна ситуація щодо захворювань, які передаються статевим шляхом. Особливе місце в їх структурі займає генітальна папіломавірусна інфекція (ПВІ). У випадках передраку та раку шийки матки високоонкогенні штами вірусу папіломи людини (ВПЛ) виявляються майже в усіх випадках. Разом з тим, у патогенезі розвитку цервікальної інтраепітеліальної неоплазії (ЦІН) залишається недостатньо вивченою залежність вірусного навантаження від наявності запального процесу шийки матки, викликаного трихомонадною інфекцією. Важливим є той факт, що в практичній гінекології немає єдиної думки про тактику ведення жінок з ЦІН на тлі інфікування ВПЛ у поєднанні з генітоуринарним трихомоніазом, що обумовило мету дослідження - підвищення ефективності лікування цервікальної інтраепітеліальної неоплазії, асоційованої з вірусом папіломи людини, на тлі генітоуринарного трихомоніазу у жінок репродуктивного віку шляхом розробки та впровадження патогенетично обгрунтованого алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Генітоуринарний трихомоніаз є досить розповсюдженим захворюванням сечостатевої системи і належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). У світі кожного року на ІПСШ хворіє близько 170 мільйонів людей, з них них носійство на трихомоніаз діагностують у 40-50% пацієнтів зі змішаною урогенітальною інфекцією. Важливість проблеми визначається не тільки патогеністю та вірулентністю, розповсюдженням, частим виникненням психічної та сексуальної дисгармонії в сім’ї, але і тяжкими ускладненнями, що проявляються безпліддям, різними патологічними станами під час вагітності та пологів, народженням хворих немовлят. Останнім часом досить часто діагностують гідросальпінкс, основною причиною якого є трихомонадна інфекція. Утворений в результаті запалення маткових труб, злуковий процес призводить до розвитку жіночого безпліддя. Практично в усіх випадках вагітності, що завмерла в терміні до дванадцяти тижнів і позаматкової вагітності, знаходять трихомонади. Отже, підвищення ефективності діагностики і лікування генітоуринарного трихомоніазу є надзвичайно актуальним питанням в аспекті збереження репродуктивного здоров’я.