У дисертації порушується питання формування в майбутніх учителів музичного мистецтва фахової компетентності на засадах міждисциплінарної координації як чинника сприяння успішності виконання ними різновекторної та багатофункціональної діяльності.Фахова компетентність учителя музичного мистецтва розглядається як функціонально зумовлений феномен, сформованість якого відіграє вирішальну роль у виконанні властивих йому завдань, а саме: музично-просвітницького, мета якого полягає у позитивному впливі вчителя на ставлення школярів до музичного мистецтва та їх здатність до адекватного сприйняття художньо-образного змісту музичних творів; виконавсько-ілюстративного, який потребує відповідної музично-виконавської, зокрема – вокальної, інструментальної, вокально-хорової та диригентської підготовки й володіння вчителя навичками презентації музичних творів у музикуванні та в якості концертмейстера під час розучування пісенного репертуару із школярами; формувально-аматорського, завданням якого є навчання школярів доступним їм видам музикування – співу, ритмово-інструментальним вправам, грі-театралізації пісенного репертуару тощо; розвивально-творчого, спрямованого на розвиток музичних здібностей школярів, їх оволодіння навичками комбінаторного й імпровізаційного оперування музично-слуховими уявленнями, активізацію фантазії й художньо-асоціативних уявлень; музично-освітнього, яке вирішується у процесі набуття методичної компетентності щодо озброєння школярів знаннями в галузі музичного мистецтва, зокрема – й елементами нотної грамоти. Розглянуто сутність феномену «міждисциплінарна координація», під яким розуміється налагодження системного і гнучкого взаємозв’язку й цілеспрямованої інтеграції змісту навчального матеріалу, спрямованої на формування глибоких і узагальнених знань, оволодіння принципами і механізмами алгоритмованого формування музично-практичних дій та здатністю їх творчо застосовувати в процесі навчання музики школярів. У роботі доведено доцільність звернення до парадигмальних положень наукових підходів: компетентнісного, інтегративного, індивідуально-особистісного, полісуб’єктно-діалогічного, праксеологічного, рефлексивного, інноваційного, а також принципів їх реалізації. Обґрунтовано педагогічні умови сприяння ефективності впровадження міждисциплінарної координації набуття фахової компетентності, як-от: стимулювання настанови на зростання самостійності й творчої активності у процесі набуття фахової компетентності; забезпечення сприятливого середовища для професійно-творчої взаємодії всіх суб’єктів навчально-формувального процесу; застосування сучасних технологій реалізації ідей міждисциплінарної координації у процесі формування в студентів фахової компетентності. Перевірка ефективності розробленої методики передбачала діагностування висхідного рівня сформованості досліджуваного конструкту, що здійснювалося за настановно-мобілізаційним, пізнавально-компетентнісним, функціонально-виконавським, формувально-комунікативним, рефлексивно-інтенційним критеріями з відповідними показниками. Дослідна робота здійснювалася за трьома етапами: мобілізаційно-спонукальним, формувально-консолідаційним, творчо-верифікаційним. На першому, мобілізаційно-спонукальному етапі головна увага приділялась формуванню особистісно-мотиваційного компоненту фахової компетентності.На цьому етапі було застосовано інтерактивні методи: засідання круглого столу, «мозковий штурм», брейн-ринг, а також тренінги сугестивно-релаксичного й емпатійно-комунікативного спрямування, в яких формувались здатність студентів до оволодіння технологіями вивільнення психологічного й м’язового станів і емоційно-вольової саморегуляції, удосконалювалися навичок координації рухів, розподілу уваги, оволодіння м’якими навичками (soft skills) і здатності майбутніх фахівців досягати виконавської стабільності та вміння імпровізаційно-спонтанно реагувати на різноманітні квазі-педагогічні ситуації. На другому, формувально-консолідаційному етапі увага приділялася формуванню гностично-інтеграційного та виконавсько-фахового компонентів досліджуваного феномену. З цією метою було впроваджено розроблені засоби координаційних процесів і налаштування творчої суголосності між викладачами лекційних, практично-групових та індивідуально-виконавських дисциплін на засадах скоординованого вирішення домінантно-наскрізних функціональних завдань, відповідно специфіці певної дисципліни. На третьому, творчо-верифікаційному етапі експериментальної роботи головні завдання полягали у формуванні методико-практичного і творчо-корекційного компонентів фахової компетентності майбутніх учителів музичного мистецтва. З цією метою увага зосереджувалася на оволодінні респондентів технологічними інноваціями, що, в сукупності з інтегрованими фаховими знаннями і вміннями, дозволяло їм вирішувати складні професійні завдання.
