Робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на хронічний гепатит С (ХГС) поєднаний із дисбіозом кишечника (ДБ) шляхом вивчення взаємозв’язків між клінікою, біохімічними показниками, характером уражень печінки, дисбалансом цитокінів та ступенем дисбіотичних змін у цих хворих. У дисертації розв’язано важливе та актуальне питання сучасної гастроентерології та інфектології, яке стосується вивчення впливу кишкового дисбіозу на перебіг ХГС та удосконалення лікувальних заходів у хворих з коморбідною патологією.
Для досягнення мети виконано рядь завдань, а саме: проаналізовано клініко-лабораторні особливості мікробіоценозу кишечника у хворих на ХГС, вивчено особливості клінічного перебігу ХГС, встановлено взаємозв’язки між характером уражень печінки і дисбіозом кишечника у цих хворих, досліджено цитокінову ланку імунної системи. Також вивчено вплив дисбіозу кишечника на показники психологічного статусу та якість життя хворих на ХГС і обґрунтовано ефективність комплексної терапії із застосуванням пробіотика у поєднанні із УДФК.
Для реалізації поставлених завдань використано стандартні обстеження згідно діючих клінічних протоколів та спеціальні методи, такі як молекулярно-генетичні та неінвазивні методи діагностики фіброзу печінки – ФіброМакс.
У результаті проведених досліджень встановлено, що вираженість клінічних проявів як ДБ кишечника, так і гепатобіліарної дисфункції у хворих на ХГС прямо залежать від ступеня агресії ДБ.
У хворих на ХГС поєднаний із ДБ частіше реєструється синдром холестазу, підтвержено негативний вплив ДБ кишківника на ліпідний обмін, дисфункцію цитокінової ланки імунної системи, а також визначається зниження всіх компонентів якості життя.
У роботі обґрунтовано доцільність призначення комплексного лікування, що включає пробіотик, у поєднанні із УДХК на тлі стандартної терапії, оскільки позитивно впливає не лише на перебіг ДБ, а і покращує функціональний стан печінки у хворих на ХГС, зменшує прояви астеновегетативного та диспептичного синдромів, синдрому холестазу, а також сприяє усуненню цитокінового дисбалансу та зменшує виразність депресії та тривоги за госпітальною шкалою, чим покращує якість життя цих хворих. Також комбінована терапія із використанням пробіотика у поєднанні із УДФК є ефективним методом для корекції не лише дисбіотичних змін у товстій кишці, а й призводить нормалізації у ліпідному профілі крові у пацієнтів з ХГС та ДБ кишечника.
Ключові слова: хронічний гепатит С, дисбіоз кишечника, запалення, цитокіни, стеатоз, неалкологльна жирова хвороба печінки, дисліпідемія, неінвазивна діагностика, пробіотик, УДХК.
