За даними Global Cancer Statistics, у 2020 році на рак щитоподібної залози захворіло 586 тис. осіб, що дозволило посісти дев’яте місце в структурі злоякісних новоутворень. Папілярний і фолікулярний типи раку щитовидної залози є найпоширенішими і складають понад 90% усіх випадків. На момент діагностики метастази в шийні лімфатичні вузли виявляються у 30-80% пацієнтів. Таким пацієнтам показані терапевтичні лімфодисекції. Проте обсяг оперативного втручання, необхідного пацієнтам з прихованими метастазами в лімфатичних вузлах шиї, є предметом дискусії багатьох вчених.
Позиція західних рекомендацій (NCCN і ESMO) дещо відрізняється від східних (JSTS і JAES). Відповідно до рекомендацій NCCN та ESMO, лімфатична дисекція проводиться тільки у випадках клінічно виявлених метастазів. З іншого боку, Японське товариство ендокринних хірургів рекомендує тотальну тиреоїдектомію та центральну дисекцію шиї, оскільки такий обсяг хірургічного втручання може знизити ризик регіональних рецидивів.
Дисертація присвячена актуальній проблемі обґрунтування об’єму лімфатичної дисекції у хворих на високодиференційовані форми раку щитоподібної залози та вивченню процесів біомінералізації в лімфовузлах шиї. Для аналізу результатів досліджень використовували такі методи дослідження: хірургічне лікування хворих, гістологічний, гістохімічний, імуногістохімічний, гістоморфометричний, фізико-хімічний методи дослідження, статистичний метод.
Дослідження проводили на двох групах пацієнтів, які були розподілені за застосованими методами діагностики та лікування. До групи А увійшли 123 пацієнти, до групи В – 64 пацієнти.
Хворим групи А для виявлення сторожових лімфатичних вузлів застосовували 1 % розчин толуїдинового синього. За результатами біопсії сторожового лімфатичного вузла та тотальної тиреоїдектомії в поєднанні з центральною та бічною лімфодисекцією, проведених усім пацієнтам досліджуваної групи, вдалося встановити показник вичвлення, чутливість, специфічність, позитивну прогностичну цінність та негативну прогностичну цінність, хибнопозитивні та хибнонегативні показники 1% розчину толуїдинового синього. Пацієнтам В групи проводили тотальну тиреоїдектомію та центральну дисекцію шиї. Толуїдиновий синій не використовувався, біопсія сторожового лімфатичного вузла не проводилася.
Серед 123 хворих групи А, яким виконано центральну та бічну дисекцію шиї, метастази в центральному відділі виявлено у 31 (25,2%) хворого. У 35,5% хворих метастази поширювалися на VI, а у 6,5% - на VII рівень лімфатичних вузлів шиї. Метастази в латеральному відділі виявлені у 24 (19,5%) пацієнтів. З них метастази в шийні лімфатичні вузли ІІІ рівня підтверджені у 24 пацієнтів (100%) та у 8 пацієнтів (33,3%) – ІV рівня, що достовірно вище порівняно з V рівнем (4,2%). «Стрибаючі» метастази виявлені у 6 (4,9%) пацієнтів.
Встановлено, що частота ускладнень у пацієнтів після тотальної тиреоїдектомії + центральної дисекція шиї + латеральної дисекція шиї була вищою, ніж після тотальної тиреоїдектомії + центральної дисекції шиї. Виконання бічної дисекції шиї пов’язане з підвищеним ризиком ранової ексудації (сероми), лімфореї та запалення. Післяопераційні парези голосових зв'язок виникали з однаковою частотою у пацієнтів обох груп.
Метастази в центральний лімфатичний колектор виявляли при локалізації пухлини в нижній третині частки щитовидної залози (48,4%) та перешийку (60,0%). Метастази в бічному лімфатичному колекторі виявлені при розташуванні пухлини у верхній третині частки щитоподібної залози (24,5%). Злоякісний процес поширюється переважно на III і IV рівні лімфатичних вузлів шиї. Згідно з нашими дослідженнями, у більшості випадків первинні пухлини, локалізовані у верхній третині частки залози, мали більшу частоту «стрибаючих» метастазів порівняно з пухлинами інших локалізацій. «Стрибаючі» метастази розташовувалися переважно в III і IV рівнях лімфовузлів шиї.
Важливою частиною роботи було вивчення процесів біомінералізації. Встановлено поширеність процесу біомінералізації в лімфатичних вузлах хворих на високодиференційовані форми раку ЩЗ. Усі випадки були пов’язані з папілярною формою раку щитоподібної залози. Для зразків з ознаками патологічної біомінералізації використовували скануючу електронну мікроскопію.
На підставі результатів біопсії сторожових лімфатичних вузлів і даних про локалізацію первинної пухлини обґрунтовано вибір об’єму лімфатичної дисекції у хворих на високодиференційовані форми раку ЩЗ. Досліджено важливість біомінералізації регіонарних лімфатичних вузлів і надано рекомендації щодо інтерпретації результатів біопсії сторожових лімфовузлів.
