Дисертація присвячена з’ясуванню специфіки, стану і перспектив модернізаційних перетворень телебачення в Україні у контексті цифрової медіатизації. Досягнення поставленої мети визначило вирішення таких завдань: розкрити стан наукового розроблення проблеми та джерельну базу дослідження; систематизувати основні підходи до концептуалізації процесів медіатизації як детермінанти модернізаційних перетворень телебачення в Україні; виявити специфіку трансформації каналів дистрибуції та споживання телевізійного продукту; проаналізувати медійне поводження аудиторії сучасного телебачення; дослідити формально-змістовні характеристики так званого телебачення 2.0; охарактеризувати телебачення як засіб творення та презентації культури, а також його вплив на формування світоглядних настанов і ціннісних орієнтацій; розкрити роль телебачення у становленні єдиного інформаційного і культурного простору та інтеграції суспільства. Об’єктом дослідження є телебачення України, предметом – специфіка, стан і перспективи модернізаційних перетворень телебачення в Україні у контексті цифрової медіатизації.
Процес медіатизації означує те, як організації та громадські структури у своїй діяльності починають орієнтуватися на логіку ЗМІ (В. Шульц). Медіатизація – домінуючий чинник у розвитку суспільства, який за своїми наслідками осмислюється на рівні інших масштабних перетворювальних процесів, наприклад, таких, як глобалізація. Найбільш поширеними є соціально-конструктивістські, символіко-інтеракціоністські теорії медіатизації, що забезпечило їй гідне місце у ширшій концептуальній галузі досліджень. Оскільки інституціоналізовані та технологічні засоби зв’язку стали невід’ємною частиною всіх сфер людського життя, концепції медіатизації намагаються пояснити тривалі процеси взаємозв’язку між змінами засобів масової інформації та соціокультурними змінами. Перетворюючи суспільні інститути, медіатизація є динамічним, амбівалентним і багатошаровим процесом.
Констатовано, що телебачення, зокрема його технічна складова, протягом відносно тривалого періоду свого розвитку зазнало значних трансформацій: удосконалилося технічне оснащення, зросли можливості передавання інформації від одноканальності до багатоканальності, розширилися канали передавання телевізійного сигналу: кабельний, супутниковий, кабельно-цифровий, супутниково-цифровий, інтернет. Встановлено, що українське інтернет-телебачення сьогодні, як і в усьому світі, – це, з одного боку, взаємодія традиційного телебачення з мережею, з іншого – розвиток сервісів трансляцій телебачення та відеоконтенту в мережі Інтернет (Youtube, Smart TV тощо).
Відзначено, що американський телевізійний сервіс HBO – концептуальний зразок «преміум-каналів» в усьому світі – привніс істотні інновації в телевізійні жанри, пропонуючи альтернативу типовому телевізійному наративу, нові та креативні способи розповісти історію, живлячись із різних стилів та естетики телевізійних жанрів. У свою чергу Netflix використовує жанри, які вже є частиною репертуару аудиторії, для якої й створюється оригінальний контент, який відображає елементи та естетику серіалів, що транслюються на кабельному телебаченні, наприклад, полемічні сюжети тощо.
Узагальнено, що телебачення є формою вираження культури, що передбачає дослідження специфіки його дискурсивної форми в артикуляції з аспектами його матеріальності (Р. Вільямс), і водночас культурним пристроєм, що має власні форми, логіку та зв’язки, місце видимості, яке ритуалізує манери інтерпретації світу та соціально прийнятні способи «спостереження» (Х. Мартін-Барберо). Телебачення – це продукт і водночас процес, це культура і водночас засіб творення культури, інструмент сприяння певним подіям. Телебачення сприяє: а) узгодженості між культурними стандартами, нормами, зразками поведінки; б) впровадженню культурних стандартів у поведінку людей шляхом регулювання громадської думки; в) є суб’єктом обміну культурними смислами, символами та значеннями в суспільстві, що інтегрується; а також г) чинником соціальної диференціації та водночас її продуктом, відіграючи свою специфічну роль у сучасному світі.
Підсумовано, що соціокультурні потреби спонукають до різноманітності використання можливостей телебачення в суспільстві, нових взаємодій та відповідних наслідків. Як продукт масової культури, телебачення транслює цінності суспільства споживання, пропонуючи так званий еталон «справжнього» життя, у результаті чого не просто розмивається межа реальності, а створюється інша змінена реальність, здатна поширювати різні стереотипи, цінності, зразки престижності, частіше взяті із західної культури. Йдеться про гомогенізацію культури, збільшення її одноманітності з орієнтацією на «нижчі» зразки, що призводить до деградації у духовному житті суспільства.
