Сабінський М. Е. Постать Михайла Грушевського в українській закордонній історіографії 1940-1980-х рр. – Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 «Історія та археологія». Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Дрогобич, 2023.
Досліджено, що період 1940-1965 рр. є важливим етапом української діаспорної історіографії, який знаменував поступовий відхід від концепцій і практик материкового українознавства попередньої доби та зближення із західною соціогуманітаристикою. Вирвавшись поза межі «залізної завіси» і розуміючи неможливість швидкого повернення на Батьківщину, українські інтелектуали налагоджували комунікацію між собою та західними колегами, творили нові інституції та творчі мережі, переосмислювали культурну спадщину національного відродження. З’ясовано, що ці обставини безпосередньо вплинули і на грушевськознавчий дискурс. Надзвичайно емоційний в оцінках та публіцистичний за стильовими практиками в часи війни і перші повоєнні роки, він поступово набуває академічних рис. Це проявлялося в спробах підійти до складних сюжетів життєпису М. Грушевського з усіх можливих світоглядних і дослідницьких перспектив, відмові від політичної доцільності на користь наукової обґрунтованості, як і заміні емоційної риторики партійної публіцистики стриманим академізмом джерельно узасаднених розвідок. Підсумовано, що гарячі «бої за Грушевського» між прихильниками консервативної та республіканської ідеологій протягом 1940-1965 рр. поступалися місцем збалансованому осмисленню національного феномену вченого.
Доведено, що столітній ювілей М. Грушевського став визначною подією в інтелектуальному житті закордонного українства. Незважаючи на стереотипність мислення частини діаспорних діячів, завдяки широкій медійній промоції та численним громадським і науковим ініціативам персональну дату визначного вченого вдалося перетворити на важливе для консолідації еміграційної спільноти свято української культури. Це супроводжувалося все більш усвідомленою відмовою від багатьох породжених добою Визвольних змагань інвектив. Відтак, дедалі глибшого розуміння набувала потреба контекстуального та полідисциплінарного осмислення феномену вченого. В підсумку постали численні новаторські за актуалізованою проблематикою історіографічні студії. Їхні автори у своїх реконструкціях життя та діяльності М. Грушевського виходили з урахування широкого кола пізнавальних перспектив та інтелектуальних контекстів. Доведено, що все це уможливило постання дисциплінарної ініціативи Л. Винара по започаткуванню наукового грушевськознавства.
Обґрунтовано, що чималий потенціал дисциплінарної ініціативи Л. Винара проявився у динамічному становленні теоретичної (концептуалізація вченим теоретико-методологічних засад та окреслення тематичного обшару), інституційної («Український історик» як академічна трибуна; УІТ як провідна інституція, в якій було започатковано колекцію грушевськіани і створено низку серійних видань) та комунікативної (проведення періодичних представницьких наукових форумів, на яких налагоджувалася інтенсивна міждисциплінарна взаємодія) складових наукового грушевськознавства. Доведено, що своїм найголовнішим ефектом це мало дедалі активнішу архівну евристику й публікаторську працю, а також пов’язану з цим глибшу спеціалізацію грушевськознавчих студій. Тож протягом досліджуваного двадцятиліття науково-популярна грушевськіана, що мала за завдання виховувати і просвіщати, кількісно поступилася аналітичним, а згодом і синтетичним студіям. Створені з урахуванням методологічних новацій західної гуманітаристики, ці студії були сфокусовані на всебічному осмисленні національного феномену М. Грушевського у можливо широких соціально-політичних та культурних контекстах. Відзначено, що пізнавальні ліміти закордонного українознавства мали об’єктивну природу і були пов’язані з неможливістю опрацювання материкових колекцій. Ця ситуація дошкульніше позначилася на вивченні громадсько-політичної спадщини М. Грушевського, дослідники якої вимушено оперували порівняно скромним колом джерел.
Підсумовано, що діаспорна грушевськіана постає складним за ідеологічною природою та різноплановим за формами реалізації і стильовими практиками історіографічним феноменом.
Ключові слова: М. Грушевський, українська закордонна історіографія, рецепція, наукова дискусія, громадсько-політична полеміка.
