Дисертаційна робота присвячена діагностиці та ендоваскулярному лікуванню ішемії нижніх кінцівок у хворих з цукровим діабетом (ЦД). На сучасному етапі розвитку хірургії найоптимальнішими методами діагностики стану артеріального русла нижніх кінцівок у хворих із оклюзійно-стенотичними атеросклеротичними захворюваннями є застосування ультразвукових та рентгенангіографічних методів обстеження, а що стосується методів реваскуляризації – єдиної думки про вибір методу оперативного лікування немає. Відсутній також визначений алгоритм дій лікарів хірургів, судинних хірургів та ендокринологів, які безпосередньо приймають рішення та обирають тактику лікування хворих з ішемічною формою синдромом діабетичної стопи (СДС), немає визначеного маршруту пацієнта, який дав би змогу мінімізувати прояви даного захворювання, зменшити інвалідизацію та смертність, яка за останні 20 років від різноманітних ускладнень та проявів ЦД займає провідні позиції. Тому, покращання діагностики і ендоваскулярного лікування хворих з такою патологією, яке направлене на покращання кровообігу в нижніх кінцівках залишається актуальними питаннями хірургії.
На сьогодні при проведені балонної ангіопластики відсутні чіткі рекомендації щодо часу, за який потрібно досягнути номінальний тиск у балоні. Маємо розуміння того, що номінальний тиск у балоні досягнутий за мінімальний проміжок часу споріднений з одночасним набуттям балоном заданої форми при такому тиску, а отже виникає різке збільшення просвіту судини, яке призводить до механічної травми судинної стінки, що може супроводжуватися розривами інтими, її відшаруванням. Це призводить до виникнення у післяопераційному періоді тромбозів, а при відривах частинок атеросклеротичних бляшок – емболіями чи тромбоемболіями дистальних відділів артерій, в результаті чого, навіть, успішно виконані ендоваскулярні оперативні втручання можуть закінчуватися втратою нижньої кінцівки і, навіть, нести загрозу життю пацієнта.
В той самий час, якщо впливати на судинну стінку поступово збільшуючи тиск у балоні, тим самим поступово збільшувати просвіт судини, процес розриву змінюється процесом розтягування. При зменшені травматизації судинної стінки зменшується і кількість ускладнень, які виникають при цьому.
Метою даного дослідження було покращити результати лікування хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи, шляхом удосконалення можливостей рентгенендоваскулярних методів діагностики та лікування.
За результатами досліджень був розроблений алгоритм діагностики та лікування хворих з ішемічною формою СДС, в якому наведений маршрут обстеження пацієнтів з ЦД, яких турбують біль в нижніх кінцівках, що виникають у спокої та наявні у них гнійно-некротичні ускладнення стоп. Значна увага в ньому приділяється особливостям проведення ендоваскулярних втручань на підколінних та гомілкових артеріях із застосуванням поетапної дозованої пролонгованої балонної ангіопластики.
Доповнені дані з оцінки якості життя хворих з ішемічною формою СДС у період перед проведенням ендоваскулярних втручань на підколінних та гомілкових артеріях, у ранньому післяопераційному та протягом 180 діб після такого хірургічного лікування, де пацієнти основної групи відмічали не тільки збереження позитивних змін протягом 6 місяців спостереження, а навіть вказували на покращення свого фізичного та психічного здоров'я.
Під час виконання дисертаційної роботи обґрунтовано застосування як класичних так і запатентованих методів ендоваскулярної діагностики та лікування хворих з ішемічною формою СДС. Впровадження нових, запатентованих методів діагностики та лікування даної категорії хворих дозволило покращити безпосередні та віддалені результати ендоваскулярного лікування хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи.
