Ожиріння підвищує ймовірність виникнення ряду захворювань і станів, асоційованих зі зростанням смертності. В останні роки спостерігається активне зростання наукового інтересу до ролі ожиріння як коморбідного захворювання у хворих із хронічними обструктивними захворюваннями легень (ХОЗЛ).
Однак на сьогодні недостатньо вивченими залишаються імунологічні, ультраструктурні, патоморфологічні, гістохімічні та імуногістохімічні особливості коморбідної патології органів дихання в осіб із ожирінням.
При виконанні дисертаційної роботи було проведено ретроспективне дослідження 11149 автопсійних випадків на базі КНП ЛОР «Львівське обласне патологоанатомічне бюро» за останнє десятиліття (2013–2022 роки). До ретроспективного дослідження методом суцільної вибірки включено 970 автопсійних випадків (8,7% із загальної вибірки) померлих з ожирінням.
Проспективне дослідження включало аналіз 60 автопсійних випадків. Було сформовано дві дослідні групи: групу 1 (контрольна група, n=30) склали померлі з нормальною масою тіла, групу 2 (n=30) – померлі із ожирінням.
В експериментальне дослідження було включено вибірку тварин у кількості 120 особин. У подальшому сліпим методом було сформовано 4 групи тварин: група контролю (група КЛ, n=30) – харчування тварин здійснювалось згідно стандартного раціону; група щурів, що піддавались впливу тютюнопаління без моделювання ожиріння (група К, n=30) – харчування здійснювалось згідно стандартного раціону з експозицією в камері з тютюновим димом протягом 4 хвилин двічі на день 5 днів на тиждень; група щурів з моделюванням експериментального ожиріння (група О, n=30); харчування високожировим раціоном; група щурів з модельованим експериментальним ожирінням, що піддавались впливу тютюнопаління (група ОК, n=30).
Згідно результатів ретроспективного аналізу, ожиріння реєструється майже удвічі частіше у жінок, аніж у чоловіків. Водночас середній вік померлих жінок (67,2±0,5 років) виявився достовірно (p<0,001) вищим, аніж такий у чоловіків (62,5±0,4 роки). У структурі основних причин смерті в осіб із ожирінням основну частку складали хвороби системи кровообігу – 41,1±1,5% (439 випадків) та інфекційні хвороби – 23,6±1,3%, (252 випадки). Серед супутніх причин смерті в осіб із ожирінням, як і у випадку основних причин, також найчастіше реєструвались хвороби системи кровообігу – 42,4±1,0% (955 випадків) та захворювання дихальної системи – 27,8±0,9% (626 випадків).
У померлих із ожирінням виявлено патоморфологічні та гістохімічні зміни притаманні хронічному бронхіту, емфіземі легень, вогнищевому пневмосклерозу та початковим проявам легеневої гіпертензії. Було встановлено, що ступінь вираженості патологічних змін був взаємопов’язаним із ступенем експресії лептину та колагену IV типу легенями: у групі померлих із нормальною масою тіла та виявленими незначними та помірними патологічними змінами, ступінь експресії лептину було оцінено як «незначний» («+»), натомість у групі померлих із ожирінням діагностовано значну («+++») експресію лептину в усіх структурних відділах легень та дифузні вогнища склерозу у всіх структурних структурних відділах легень.
При оцінюванні досліджуваних показників на час завершення експерименту (4 місяць) було встановлено достовірну (р<0,001) різницю між середніми показниками маси тіла щурів у групі КЛ у порівнянні із групами О і ОК. Достовірні (р<0,001) відмінності у масі тіла було виявлено і при порівнянні груп К і О та К і ОК між собою. Натомість середня маса тіла щурів у групах КЛ та К, а також О і ОК достовірно не відрізнялась (р = 0,16 та p = 0,11 відповідно). Достовірні (p = 0,05) відмінності показника ІМТ було виявлено при порівнянні групи КЛ із групами К, О та ОК, а також при порівнянні груп К і О та К і ОК відповідно (р<0,001).
У групі щурів К було виявлено сформований хронічний бронхіт та вогнищеву емфізему. У групі щурів О виявлено сформований хронічний бронхіт, початкові прояви формування бронхоектазів, емфізему легень, вогнищевий пневмосклероз, початкові прояви легеневої гіпертензії. У групі ОК виявлені патоморфологічні зміни відповідали таким у групі О та якісно не відрізнялись, за винятком поодиноких фокусів сформованих бронхоектазів.
Як при дослідженні даного показника у померлих із ожирінням, так і в експерименті нами було виявлено, що ступінь вираженості патологічних змін був взаємопов’язаним із ступенем експресії лептину в легенях. У групі К із помірними патологічними змінами – як незначний («+»), натомість у групах О та ОК, де у щурів встановлено значні патоморфологічні зміни, – значну («+++») експресію лептину в легенях відповідно.
Проведене нами дослідження дозволяє стверджувати, що ожиріння не лише домінуючий чинник ризику розвитку ендокринних та серцево-судинних захворювань, але й провідна причина розвитку важкої легеневої патології, зокрема ХОЗЛ із дифузною емфіземою, пневмосклерозом та вторинною артеріальною гіпертензією.
