Федотова Н. В. Танець контемпорарі в сучасній культурі України

Дослідження присвячене виявленню ролі та особливостей розвитку танцю контемпорарі в сучасній культурі України. Зазначено, що детальне дослідження сучасного танцю в контексті історичного розвитку, послідовності виникнення та визначення естетико-філософських ознак надає підстави розмежувати його напрями на танець модерн, постмодерн та контемпорарі. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття естетико-філософські пошуки, кристалізація рис модерної культури, культивування опозиційності класичному танцю призвели до появи та розвитку танцю модерн, у середині ХХ століття подібні процеси та реакція на модернізм призвели до появи танцю постмодерн, а наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття під впливом оновлення філософських підходів до багатьох аспектів існування людини виник танець контемпорарі. Вказано, що наразі існує широкий спектр підходів до розуміння танцю контемпорарі, що зумовлює термінологічні розбіжності у наукових працях. Дотримуємося позиції, що танець контемпорарі – це напрям хореографічного мистецтва, що виник наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. в Західній Європі та Америці, базується на техніках і методиках, які виступають інструментами для розвитку тіла, формування усвідомленості та індивідуальної хореографічної мови танцівника. Наразі поняття «танець контемпорарі» постійно доповнюється, оскільки триває етап його активного розвитку. Серед характерних рис танцю контемпорарі: дослідницький характер; інтелектуальний складник (спрямованість на процес сенсорного та кінестетичного усвідомлення); концептуальність; варіативність у виборі простору; різноманітність акустичного середовища та ін. У другому розділі «Танець контемпорарі як феномен сучасної культури» виявлено культурологічні, філософські та мистецькі підходи до розгляду танцю контемпорарі. Зазначено, що формування естетико-філософських основ танцю контемпорарі базується на ідеях та підходах фундаторів сучасного танцю, починаючи з танцю модерн (А. Дункан, Д. Хамфрі, Р. Лабан, М. Каннінгем та ін.) та у танці постмодерн та контемпорарі (Дж. Скінер, Т. Браун, С. Пакстон, Д. Замбрано, О. Нахарін та ін.). Філософське осмислення танцю хореографами полягає у відстоюванні ідей цілісного підходу при визначенні умов повноцінності людського існування, результативних експериментах злиття дзен-буддизму і танцю; проголошенні пріоритету загальнолюдських цінностей та важливості усвідомлення тілесного буття; концентруванні життєстверджуючого сенсу культури на необхідності гармонійного розвитку особистості. Техніки танцю контемпорарі сприяють формуванню тілесно-орієнтованої філософії танцю зважаючи на їх спрямованість на розвиток соматичного досвіду та тілесності. Вказано, що танець контемпорарі є одночасно і продуктом культури як результат проєктування соціокультурних обставин, філософських та культурологічних теорій у площину людської тілесності та пластики, і процесом творення цієї культури на індивідуальному, міжособистісному, локальному та глобальному рівнях. Застосування культурологічного підходу до дослідження танцю контемпорарі дозволяє розглядати його іманентні риси у координатах тілесності як триєдності інтелектуального, духовного та фізичного. Танець контемпорарі об’єднує техніки, які розвивають не лише фізичні характеристики