У дисертації досліджено актуальну проблему формування виконавської майстерності магістрантів музичного мистецтва у процесі співацького навчання. Проблема витоків та природи співу, неповторної специфіки людського голосу як унікального природного інструменту, завдяки якому вокальне мистецтво яскраво вирізняється з поміж інших видів мистецтв, формування майстерності співака як особливого типу митця завжди перебувала й перебуває в центрі дослідницької уваги філософів, музикантів, музикознавців, співаків, педагогів-вокалістів у різні культурно-історичні періоди розвитку людства.
У контексті даної роботи основна дослідницька увага зосереджена на формуванні виконавської майстерності магістрантів музичного мистецтва у процесі співацького навчання. У сучасному міжнародному освітньому та науковому просторі поняття магістр – академічний ступінь, який поширений у закладах вищої освіти різних країн світу. Виконавську майстерність магістрантів музичного мистецтва ми розглядаємо як системну динамічну професійно-значущу якість особистості, що формується й постійно вдосконалюється у процесі співацького навчання та включає комплекс набутих умінь, навичок, компетентностей, які визначають високий ступінь володіння вокальною технікою та виявляють здатність співака вміло керувати виконавським процесом для досягнення максимально якісного художнього результату. Оскільки вокальне виконавство є тією формою музичної діяльності, якість якої безпосередньо пов’язана з рівнем виконавської майстерності співака, тому й формування даного феномена необхідно розглядати як системний багатофункціональний комплексний процес, у змісті якого поєднуються художньо-естетичні, виконавсько-технологічні, психолого-педагогічні та вокально-методичні завдання вокальної підготовки.
Основними підходами до формування виконавської майстерності магістрантів музичного мистецтва нами визначено: аксіологічний, герменевтичний та рефлексивно-проективний. Як цілісний структурний феномен виконавська майстерність особистості складається з низки таких взаємопов’язаних компонентів – мотиваційно-ціннісного, когнітивно-пізнавального, емоційно-вольового та творчо-діяльнісного. Мотиваційно-ціннісний компонент в онтогенезі формування виконавської майстерності відіграє ключову роль, так як базується на стійкій внутрішній мотивації та індивідуально-творчій спрямованості магістрантів музичного мистецтва на виконавську діяльність й зумовлює ціннісне ставлення до неї. Когнітивно-пізнавальний компонент досліджуваного феномену характеризує широку ерудованість у сфері вокального мистецтва, що передбачає ступінь сформованості в магістрантів музичного мистецтва глибоких системних інтегрованих знань з історії, теорії та методики музичного (вокального) мистецтва та вміння оперувати ними у виконавській діяльності. Емоційно-вольовий компонент визначає ступінь розвиненості в магістрантів музичного мистецтва емоційно-вольової сфери щодо вокального виконавства, що характеризується здатністю до емоційно-почуттєвих переживань, емпатійного проникнення в художньо-образний зміст музичного твору. Творчо-діяльнісний компонент відображає рівень практичної готовності магістрантів музичного мистецтва до самостійної виконавської діяльності, спрямованості на художній пошук та самореалізацію у сфері вокального виконавства. У дисертації розроблені критерії та показники даних компонентів.
