Миронов Д. В. Особливості стресової відповіді та запальної реакції у дітей з онкологічною патологією при внутрішньовенній та інгаляційній анестезії

Дисертацію присвячено обґрунтуванню, дослідженню та впровадженню в клініку оптимальних варіантів анестезіологічного забезпечення у дітей під час хірургічного лікування пухлин. Робота проведена на підставі аналізу особливостей перебігу періопераційного періоду та виходів лікування 98 дітей віком від 1 до 17 років з онкологічною (1 група) та травматологічною (2 група) патологією, розподілених на підгрупи в залежності від типу анестезії. Дітям 1А та 2А підгруп проводили пропофолом та фентанілом. Дітям 1Б та 2Б підгруп проводили анестезію комбіновану анестезію севофлюраном та фентанілом. Групи обстежених хворих були співставимі за віком, статтю та індексом маси тіла. Для оцінки стану дітей, ступеню виразності у них запальних змін, особливо обумовлених пухлинним процесом, а також їх компенсаторно – адаптаційних реакцій на операційний стрес ми використовували клінічні, інструментальні, апаратні, лабораторні та розрахункові методи. Серед показників гемодинаміки вивчалися частота серцевих скорочень (ЧСС), систолічний (АТС), діастолічний (АТД) та середній (САТ) артеріальний тиск, пульсовий тиск (ПТ). Надалі проводився розрахунок ударного об’єму (УО) за модифікованою формулою для дітей STARR з подальшим розрахунком хвилинного об’єму кровообігу (ХОК), загального периферичного судинного опору (ЗПСО), а також рівня відчуваємого стресу (РВС) за формулою, запропонованою Шейх-Заде. Активність вегетативної нервової системи вимірювали за допомогою оцінки показників варіабельності серцевого ритму (ВСР). Для розрахунку параметрів ВСР у часовій та частотній областях використовувалися холтерівські вхідні дані електрокардіограми (ЕКГ), яку записували протягом 5 хвилин за допомогою трьохканального холтерівського пристрою. З метою визначення рівня адаптації або дезадаптації дитини за допомогою стандартних наборів реагентів для імуноферментного визначення в сироватці крові методом імуноферментного аналізу визначали концентрацію кортизолу, інтерлейкіну-6 (IL-6) та фактору некрозу пухлин – альфа (TNFα). Також з метою оцінки запальної відповіді визначали рівень С – реактивного білка (СРБ) у сироватці крові. Дослідження складалося з V етапів: І етап – до хірургічного втручання та анестезіологічного супровіду; II етап – визначення показників під час індукції в анестезію; III етап – визначення показників під час травматичного етапу операції; IV етап – визначення показників наприкінці операції; V етап – визначення показників через 24 години після операції. Прикінцевими точками при оцінці ефективності лікування були показники компенсаторно – адаптаційних можливостей організму. Наукова новизна дослідження: Визначено оптимальний метод анестезії та її вплив на стресову відповідь та запальну реакцію організму в дітей з онкологічною патологією. При проведенні внутрішньовенної та інгаляційної анестезії з’ясований профіль реакції на хірургічний стрес у дітей з онкологічною та травматологічною патологією, що відрізняється. Показано, що внутрішньовенні режими анестезії з позиції антистресової відповіді та протизапальної дії були кращими у дітей при онкологічних операціях. Означено, що внутрішньовенна анестезія є оптимальною і має переваги при хірургічному лікуванні дітей з пухлинами. Ще раз стверджувано, що вимір варіабельності серцевого ритму при оперативних втручаннях під час вегетативного виклику має велике значення. Доведено, що баланс прозапальних реакцій свідчать про нейрогуморальну стресову реакцію в організмі дитини під час оперативного втручання. Підтверждено імуномоделюючу та протизапальну дію пропофолу в порівнянні з інгаляційним анестетиком – севофлюраном. Практичне та теоретичне значення дослідження. Результати даного дослідження відображають вплив різних видів анестезії на стресову відповідь та запальну реакцію організму дітей з онкологічною патологією, що дозволяє створити основні принципи визначення оптимального методу анестезії в онкохірургії дитячого віку