Неінфекційні захворювання є основною причиною інвалідності та передчасної смерті населення. Цукровий діабет належить до числа найбільш поширених неіфекційних захворювань. В різних країнах світу кількість хворих на ЦД складає 4-7% від загальної популяції. Сьогодні у світі нараховується 371 млн. хворих, до 2025 року очікується 552 млн. хворих на ЦД, що створює передумови вважати ЦД глобальною пандемією. Найбільш поширеною формою діабету є 2 тип, який складає 90-95 % від усіх випадків в світі.
Відповідно оновлених рекомендацій Aмериканської діабетичної асоціації 2021 р. для оптимізації менеджменту пацієнтів з діабетом потрібні нові підходи, методи та технології динамічного спостереження та лікування, які покращать медичний догляд та зміцнять здоров’я населення, шляхом впровадження поведінкових механізмів для активного залучення пацієнтів до постійного контролю/самоконтролю глікемічного статусу. Розвиток цифрових технологій та інструментів в охорони здоров’я сприяє покращенню якості медичної допомоги, зокрема на рівні первинної ланки. Проте залишаються
недостатньо вивченими та не впровадженими на національному рівні ефективні інформаційні технології, що орієнтовані на пацієнта та засновані на принципах здорової поведінкової теорії.
Метою дисертаційної роботи було обґрунтувати оптимізацію системи управління якістю медичної допомоги пацієнтам із цукровим діабетом 2-го типу на рівні первинної ланки охорони здоров’я з використанням автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи дистанційного
спостереження. Для аналізу та обґрунтування отриманих результатів дослідження були використані наступні методи: системного підходу, бібліосемантичний, порівняльного і статистичного аналізів, логічного узагальнення, соціологічний, описового моделювання, проєктування інформаційно-аналітичних схем, організаційного експерименту.
Під час виконання дисертаційного дослідження виявлена тенденція збільшення показника поширеності цукрового діабету серед дорослого населення Сумського регіону за досліджуваний період з 3404,5 випадків на 100 тис. населення у 2017 році до 4182,9 випадків на 100 тис. населення у 2020 році, тобто на 23%. Захворюваність у 2020 рік становить 335,2 випадків на 100 тис. населення, а у 2017 рік – 305,5 випадків на 100 тис. населення (приріст показника на 9,8%).
Встановлено, що всі респонденти були поінформовані про вплив модифікованих факторів ризику на розвиток ускладнень ЦД, проте їх не дотримуються. Кожен другий має індивідуальний глюкометр, проте 47,9% осіб проводять контроль глікемії в основному лише один раз на місяць і рідше. Обстежені на рівень HbA1c один раз на рік були тільки 40,6% осіб, у 28,1% осіб дані про тестування на HbA1c за досліджуваний період були відсутні.
Розроблено та впроваджено інформаційно-комунікаційну систему «Дистанційний медичний сервіс в системі управління якістю медичної допомоги на рівні первинної ланки» для покращення самоконтролю пацієнтами з діабетом 2 типу стану за власного здоров'я, а також стимулювання до регулярного дотримання рекомендацій лікаря.
Ефективність впровадження інформаційно-комунікаційної системи доведено позитивним впливом на індикатори якості: частка пацієнтів, які регулярно контролюють рівень АТ, збільшилась на 32,3% осіб, рівень глікемії – на 35,4% осіб. Частка пацієнтів, які тестувались на рівень HbA1c один раз на 3 місяці збільшилась на 33,4% осіб та на 35,4% більше осіб обстежились один раз на 5-6 місяців. На 25,0% збільшилась частка осіб, які мають цільовий рівень АТ (≥140/90 мм.рт.ст.) та на 29,1% збільшилась частка осіб, які мають задовільний рівень компенсації ЦД (глікемія натще в межах 4,4-6,7 ммоль/л), частка осіб з цільовим рівнем HbA1с (<7%) збільшилась на 19,8%, а з рівнем HbA1с >7 % - <8 % збільшилась на 26% осіб. Отже підвищено рівень самоконтролю глікемічного статусу серед досліджуваної групи пацієнтів.
Пацієнти стали більш мотивовані до самоконтролю HbA1c та протягом періоду впровадження ІКС один-два рази пройшли обстеження: 42,7% осіб обстежені були раз на 3 місяці (приріст показника 33,4%), а 57,3% осіб були обстежені один раз на 5-6 місяців (приріст показника 35,4%). На 12,5% більше респондентів стали регулярно приймати ліки, призначені лікарем, на 28,1% більше респондентів стали дотримуватись дієти та режиму харчування, що свідчить про позитивний вплив впровадження на їх вмотивованість до дотримання рекомендацій лікуючого лікаря.
