Красножон Т. Ю. Принципи архітектурно-планувальної організації медично-реабілітаційних центрів політравми

Патології опорно-рухової системи – одна з основних причин непрацездатності та інвалідизації, які на сьогоднішній день займають провідні позиції в світовій структурі загальної захворюваності населення. Особливого значення набувають комбіновані, множинні та поєднанні ушкодження, що включають одночасне виникнення та розвиток декількох патологічних станів. Водночас з початком загострення оперативної обстановки на Сході країни та розпочатим повномасштабним вторгненням в результаті негативного впливу чинників бойової діяльності близько 90% військовослужбовців та цивільних осіб, що зазнали поранень, контузій чи каліцтв або утримувалися в місцях несвободи, людей, які дістали інвалідність через стреси та переховування від обстрілів, потребують комплексної медичної реабілітації. Відсутність сучасних підходів до архітектурно-планувальної організації медично-реабілітаційних центрів політравми в умовах розвитку структури охорони здоров’я зумовлює доцільність узагальнення досвіду проєктування та будівництва установ наведеного типу та розробки рекомендацій щодо архітектурно-планувальної організації медично-реабілітаційних центрів політравми задля подальшої можливості надання комплексної високоякісної допомоги, оскільки в умовах воєнного часу даний напрям дослідження набуває особливого значення. У ході дослідження проведено поглиблений аналіз еволюції формоутворення медично-реабілітаційних центрів, встановлено хронологічну систематизацію, виявлено та охарактеризовано основні історичні періоди розвитку архітектурно-просторової організації об’єктів медичного обслуговування пацієнтів. Проаналізовано сучасний вітчизняний і зарубіжний досвід проєктування та будівництва закладів охорони здоров’я. Виявлено основні напрями сучасних тенденцій щодо розвитку медично-реабілітаційних центрів. Встановлено невідповідність існуючих медично-реабілітаційних центрів політравми України сучасним вимогам та тенденціям розвитку архітектури галузі охорони здоров’я. На основі удосконаленої класифікації медично-реабілітаційних центрів на прикладі політравми запропоновано три можливі типологічні моделі функціонування установ наведеного типу. Систематизовано загальнонаукові та спеціальні методи архітектурного аналізу та сформовано методологічний апарат, що враховує теоретичний та емпіричний рівні пізнання, та складається з системного та комплексному підходів. Надано методичну оцінку факторів, що впливають на архітектурно-планувальну організацію. Досліджено основні містобудівні питання щодо розміщення установ наведеного типу в структурі міста. Запропоновано просторово-територіальну організацію ділянок та основні композиційні вирішення розташування функціональних блоків. Досліджено функціонально-технологічну структуру та розроблено моделі функціональної організації малих, середніх та великих медично-реабілітаційних центрів політравми. На основі типологічних моделей функціонування визначені характерні типи системи забудови та доцільні композиційні схеми, що враховують основні типи архітектурно-планувальної організації. Обґрунтовано доцільність впровадження відкритих збірних архітектурно-конструктивних систем та прогресивних інженерно-технічних рішень. Розглянуто формування додаткових структурних модулів медично-реабілітаційних центрів політравми у воєнний час на базі наявних установ. Запропоновано введення пневматичних конструктивних систем у якості допоміжних або тимчасових об’ємів у період надзвичайних станів. На основі системного аналізу розроблено структурну модель дослідження загальної структури формування внутрішнього простору медично-реабілітаційного центру політравми. Виявлено закономірності та особливості прояву геометричних засобів художньої-просторової виразності з точки зору впливу об’єкта на пацієнта. Розроблені пропозиції щодо методики проєктування, сформульовано принципи та прийоми архітектурно-планувальної організації та розглянуто перспективи формування додаткових осередків медично-реабілітаційного простору.