Джулай А. І. Розвиток емоційного інтелекту практичних психологів в процесі професійної підготовки

Авторкою здійснено теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми емоційного інтелекту у психології. Специфіка емоційного інтелекту практичних психологів полягає у його залежності від таких професійно важливих якостей для цієї професійної діяльності як здатність до рефлексії, емпатії, керування власними емоціями, конфліктної компетентності, вміння ефективно застосовувати копінг-стратегії у стресових ситуаціях. Теоретичний аналіз наукових джерел надав можливість обґрунтувати критерії оцінки розвитку емоційного інтелекту майбутніх практичних психологів (рефлексія, саморегуляція), а також охарактеризувати їхні показники та рівні (високий, середній, низький). Результати констатувального експерименту довели, що більшість майбутніх психологів зазвичай правильно ідентифікують різноманітні емоції, розпізнають їхню щирість, можуть самостійно зменшити вплив негативних емоцій на продуктивність виконуваної діяльності, розуміють внутрішні та зовнішні причини появи різних емоційних станів, а також у багатьох випадках здатні керувати власними емоціями в процесі міжособистісної взаємодії. Серед складових емоційного інтелекту найбільш розвиненою у майбутніх психологів виявилась ідентифікація емоцій, а найменш розвиненою – управління емоціями, що пов’язано з послідовним становленням цих здатностей в онтогенезі. На основі теоретичного аналізу наукової літератури, результатів емпіричного дослідження і положень теорії функціональних систем автором запропоновано модель емоційного інтелекту майбутніх практичних психологів, на якій базується авторська програма його розвитку. Аналізуючи результати формувального експерименту, можна стверджувати, що впровадження розвивальної програми у формі соціально-психологічного тренінгу позитивно вплинуло на здатність майбутніх психологів чітко усвідомлювати й осмислювати акткальні власні почуття, враховуючи контекст ситуації та емоційні стани її учасників, якісно аналізувати власніемоції та їхній вплив на поведінку у минулому, ефективно прогнозувати власні емоційні стани як відповідь на можливі майбутні події.