Хронічна венозна недостатність (ХВН) одне з найпоширеніших захворювань у світі, що зустрічається у 25-40% серед дорослого населення індустріально розвинених країн світу, важкі форми ХВН (CEAP C3–C6) переважають, та становлять 17-20% (Mansilha, 2020). Згідно епідеміологічної оцінки варикозна хвороба нижніх кінцівок (ВХНК) у популяції зустрічається в 25-33% осіб жіночої та у 10-40% чоловічої статі (Nicolaides et al., 2018). У дослідженні Framingham (Brand et al., 1988), варикозне розширення вен щорічно діагностується у 2,6% жінок та 1,9% чоловіків (Nicolaides et al., 2018). Частота поширення хронічного захворювання вен нижніх кінцівок (ХЗВНК) у жінок в 2,5-3 рази вища ніж у чоловіків. Щорічне прогресування ХЗВНК на клас вище по CEAP (Clinical-Etiology-Anatomy-Pathophysiology) відмічається у 4% із встановленою супутньої серцево-судинною недостатністю (Pannier & Rabe, 2012). Не зважаючи на расову приналежність також прослідковується прямий зв'язок із генетичною схильністю, було встановлено, що у 64,8% пацієнтів ВХНК хворіє мати та у 13,9% батько (Pitsch, 2012). В Україні поширеність ХЗВНК досягає 38% у жінок та 20% у чоловіків (Lupaltsov & Kitchenko, 2017). ХВН стала причиною первинної інвалідності у 30,8% пацієнтів які її отримали у 2017 році, з яких 48,9% були особи працездатного віку (Kosynskyi et al., 2019).
Хронічна венозна виразка – це серйозна проблема для системи охорони здоров’я, частота її розповсюдженості становить 5% серед населення старше 65 років (Hedayati et al., 2015; Косульников et al., 2022). Повідомляється, що у США середня вартість лікування однієї трофічної виразки складає 15 732$, а середня вартість хірургічного втручання при виразках, що не загоюються 33 907$ (Ma et al., 2014). Витратами на лікування ХЗВНК та його ускладнень у вигляді С6 клінічного класу становлять 2% від бюджету виділеного на охорону здоров’я у Європейському союзі. Близько 7% пацієнтів чоловічої статі, працездатного віку, що найменше раз в рік змушені перебувати на лікарняному листу з приводу ХВН, що також призводить до значних економічних втрат (Malte et al., 2020).
На сьогодні не існує загальноприйнятої тактики лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом. На нашу думку, це пов’язано із тим, що дана проблема є кропітливою роботою лікаря хірурга та потребує застосуванням різних комбінацій хірургічних втручань та маси передопераційних заходів, що створює значні труднощі у повсякденній роботі. Не своєчасно надана адекватна медична допомога даній групі пацієнтів, у послідуючому, призводить до високого рівня інвалідизації та втрати працездатності, що створює серйозну соціально-економічну проблему. Розробка збалансованого місцевого лікування та адекватний вибір методів оперативного втручання в залежності від ультразвукової (УЗ) картини дозволить досягти зростання якості життя, прискорення загоєння ранових дефектів, відновлення працездатності, зниження інвалідизації, зменшення тривалості стаціонарного лікуванння та періоду реабілітації у даного контингенту пацієнтів. Що безумовно свідчить про актуальність обраної проблеми та необхідність її вирішення.
Метою нашого дослідження було розробити тактику комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом шляхом застосування сучасних, патогенетично обгрунтованих методів місцевого лікування венозної виразки на основі клітинних технологій, сучасних ранових покриттів, локального застосування впливу низького тиску на трофічну виразку та застосування комбінацій малоінвазивних методів ліквідації венозного рефлюксу зокрема із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.
Відповідно до мети сформульовані наступні завдання:
1. Визначити причини незадовільних результатів лікування пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу.
2. Розробити тактику застосування малоінвазивних хірургічних втручань та місцевого лікування трофічної виразки (ТВ) для ліквідації хронічної венозної недостатності у пацієнтів із С6 клінічного класу.
3. Довести ефективність застосування клітинних технологій, зокрема Platelet-Rich Plasma (PRP) у комбінації із NPWT (Negative Pressure Wound Therapy; ВАК терапії), при лікуванні трофічних виразок, у пацієнтів із ХВН С6 клінічного класу.
4. Порівняти якість життя пацієнтів із ХЗВНК С6 клінічного класу до та після проведення запропонованого комплексного хірургічного та місцевого лікування ТВ на основі клітинних технологій, терапії ран негативним тиском (ВАК) та малоінвазивних хірургічних операцій із застосуванням високочастотної зварювальної біполярної електрокоагуляції.
5. Обґрунтувати та вивчити ефективність запропонованого комплексного хірургічного лікування хворих із ХЗВНК С6 клінічним класом, шляхом проведення імуногістохімічних, патоморфологічних досліджень біоптатів із трофічної виразки та встановлення темпів зростання мітотичної активності, динаміки регенеративних процесів.
